Едва ли остью
Лунное небо, дым от костра, Спросишь, я в норме? - Остался осадок. Разбитые стёкла, лиричная мгла, Спросишь, насколько? - Едва ли остью. Внутренний мир свинчен, позволив Растрёпан, увеченный, клюнувший в плен. Баламутный, растерзан - уже без эмоций, Не думал, что у любви есть предел. Тихие зори, туманы паче зла, Унесший, в фаворе боли и горечи. Блаженное небо теряется на устах, А губы, носящие оттенок черного. Не мало в жизни придуманных вех, Мало жизни, симфоний и после. Как многие, прячут, что на душе, Из раза в раз, как кутаться с эфой. Любимых, считая, легка мишень, Не желавший меняться, я ошибся. И встали песка часы на душе, Не зазря говорят, хоть водицы напился..
2023-07-18 12:14:46
2
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6260
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2600