Шлях правди
Есмеральда Еверфрі
Пустельний солод непокоїть нерви, Дурманить голову й холодить кров, І сумніви, немов могильні черви, Підточують твій мозок знову й знов. Химерні хмари, майже що прозорі, Й повітря, перепалене в пісок: Невпинна втеча від думок неволі - Вже ледве робиш свій наступний крок. Блукає погляд в пошуках оази, Та тільки дюни всюди, й хоч-не-хоч, Переборовши відчуття поразки, Бредеш крізь міражі будівль і площ. Десь там суспільство крутиться між марев, Та вірний шлях не терпить марнотú. І ти, вже вільний від безцільних зарев, Тримаєш курс, до цілі щоб дійти... Тебе зміцнила правда непомітно: Не смерті раб, а світла паладин. Мандруєш в даль, на горизонті видно Майбутнє Місто - твій жаданий Дім.
2020-08-09 08:19:31
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Який політ думки! Позаздрив би, нажаль не вмію!
Відповісти
2020-10-03 19:27:28
1
Есмеральда Еверфрі
@Andrii Katiuzhynskyi дякую 😊
Відповісти
2020-10-04 05:38:00
Подобається
Інші вірші поета
Енергозбереження Твій порт It is you Книгоман
Інші поети
B I
@boredintrovert
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
101
16
3687
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3306