Хлопці вирушили в аеропорт, на пошуки нового щастя і нових пригод, які їх чекають у новій країні. Їхали самі, все, що зробили батьки Калеба, так це купили їм білети на авіарейс та забронювали апартаменти. Вони хотіли дати Калебу можливість нарешті розібратись в собі і зрозуміти, що він може продовжувати жити і з глухотою. Адже це не вирок. Багато, хто з цим живе і він зможе. Тільки потрібно знайти в собі сили, чого він на даний момент не бажав робити. Йому потрібно знайти віру в себе і в свої можливості.
Місяць в Іспанії. Місяць, щоб заспокоїтись і збагнути, що робити далі. Місяць для того, щоб знову почати жити. За цей час може змінитися все.
Хлопці прибули, переліт був дуже важкий, їх зустріли і доправили до місця проживання на місяць.
- Ти без свого "коня" нікуди? - з посмішкою запитав Марк.
- Звичайно, як без нього. Батьки спершу думали, що я на нього вже не сяду, але не сталось, як гадалось, я ще більше на ньому ганяю. Тепер вони переживають, бо я глухий, а тоді просто. Життя дивне.
-  Все стоп. Ми приїхали відірватися. Мені не цікаво, хочеш ти цього чи ні, ти будеш робити те, що я скажу. На цей відпочинок, головний. І попрошу здати ключі, щоб без мого відома нікуди. - настирливо говорив друг.
- Які ключі я не розумію про що ти говориш?
- Все ти розумієш. Тому давай. На базу, - простягнув Марк руку.
- На. Радий?
-Дуже.
Вони були класни друзями і все, що робили, робили разом. Не залежно від можливостей та часу. Підтримка, ось що було головним у цій дружбі.

Як Марк не старався йому не вдавалось витягнути Калеба, хоч кудись, де є багато людей. Ні за яких умов, ні за яких переконань. Він не хотів, щоб його знали як глухого. І він почав вчитись читати по губах. Калеб практикувався на Марку, та й той і не заперечував, адже поставив умову, тиждень він практикується і Марк виводить його в люди без всяких заперечень і образ.
Так Калеб кожного дня вивчав "читання по губам" спочатку алфавіт, потім слова, а потім і цілі речення. З кожною миттю його вміння вдосконалювались. Він почав розуміти, що говорить Марк, просто дивлячись на його. Так само Калеб і відповідав, за допомогою своїх губ, адже мову в нього ніхто не забрав.
І так пройшов тиждень. Хлопці вирішили перевірити навички Калеба. Пішли в перший же магазин, де потрібно говорити з продацями.
- Добрий день, чим я можу вам допомогти? - заговорив до хлопців продавець-консультант.
Марк підштовхнув Калеба. Той почав переживати, адже не говорив ні з ким ще таким способом, окрім свого друга. Його почало кидати, то в жар, то в холод.
-Підскажіть, будь ласка, де в вас тут  морозиво. - в його голосі відчувалось, що він довгий період не говорив і переживав. Але друг був поруч і в нього все вийшло.
- Так, звичайно. Холодильники з морозивом знаходяться в кінці коридору. Вам ось туди.
- Дякую за допомогу, - відповів Калеб і посміхнувся.

Вони відійшли трохи.
- Друже, в тебе вийшло. Вітаю, - похвалив Марк.
- Дякую без тебе в мене б не вийшло.
- А для чого ще існують друзі. Все ти навчився читати по губам, а щоб було більше практики потрібно виходити в люди. Тому завтра ми відправляємось на вечірку, де будуть наші однолітки, і  куди запрошені усі, кому не лінь.
- А?!
- Відмови не приймаються. Ми ж домовлялись.
- Добре, добре.