всім щасливцям
ця звичка від народження зі мною:
носити про всяк випадок сорочку,
у котрій народилася. не хочеш
дізнатися, якою все ж ціною
по нитці вириваю з кожним кроком
для тих, кого зустріну на дорозі?
хто заблукав чи просто йти не в змозі,
кому біда потрапила у око?
є алгоритм простий, бабуся-відьма
розповідала все, як далі буде:
зуміє дати що завгодно людям
її шматочок: щастя краєвиди,
любов, тепло, а може - владу, гроші.
лише торкнися й попроси щодуху.
та знай: подібну не зіткати вдруге,
якщо життя ущент її потрощить.
допомагати всім - себе убити.
(до речі, не найгіршим навіть чином).
на кожен вибір є своя причина
та майже кожен обирає жити.
так, майже кожен обирає взяти
і те, чим марить, втілити в реальність.
мені не шкода, знаю, це нормально:
бажання перетворюються в клятви.
потрібно берегти свою святиню,
сорочку цю. та відьма з мене кепська.
для кожного, кого впускаю в серце,
я відриваю шмат неначе шкіри.
ти інший: від самопожертви душно.
але нічого іншого не вмію,
тому як маєш заповітні мрії,
хутчіше поділися ними, друже.
не буде обіцянок чи пробачень,
вони брехливі в будь-якому стані.
лишився клаптик вишитий. останній:
бери, тобі потрібніше, я бачу.
2022-01-21 17:17:21
12
2