Оптимістичний/кс3

Last_samurai

У всіх нещасть позабракне туги тебе зламати (не те, що вбить). Життя баласт - безсумнівний тургор: тягни, не бійся, хреста із бід на сколіозній та кволій спині. Як обіцянки тримай лице. Страждання - вигадано-невпинні, а шлях один - зрозуміти це. У сірих вулиць нема неону розфарбувати білборди снів. Рахуй слова, бо вони - патрони: не смій стрілятися навесні. Цінуй за вчинки, назустріч кроки, а краще - всьому наперекір зроби їх сам, не чекай півроку. Як Магомет добивайся гір. У всіх питань недоречних змістів облиш шукати, бо це дарма. У всіх країн не знайдеться міста, де краще там, де тебе нема. Люби міцний полушепіт зливи та надпрозору чорнющу ніч. Бо бути маєш якщо щасливим, то тут і зараз. Й мене поклич!

2021-04-11 07:23:45

21

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Last_samurai

@Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс Дякую!

Відповісти

2021-04-11 14:52:53

1

Last_samurai

@Есмеральда Еверфрі 🤗🤗🤗

Відповісти

2021-04-11 14:53:06

Подобається

Лео Лея

Читається епічно! 👍

Відповісти

2021-04-19 17:08:48

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2847

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13059