Оптимістичний/кс3
У всіх нещасть позабракне туги тебе зламати (не те, що вбить). Життя баласт - безсумнівний тургор: тягни, не бійся, хреста із бід на сколіозній та кволій спині. Як обіцянки тримай лице. Страждання - вигадано-невпинні, а шлях один - зрозуміти це. У сірих вулиць нема неону розфарбувати білборди снів. Рахуй слова, бо вони - патрони: не смій стрілятися навесні. Цінуй за вчинки, назустріч кроки, а краще - всьому наперекір зроби їх сам, не чекай півроку. Як Магомет добивайся гір. У всіх питань недоречних змістів облиш шукати, бо це дарма. У всіх країн не знайдеться міста, де краще там, де тебе нема. Люби міцний полушепіт зливи та надпрозору чорнющу ніч. Бо бути маєш якщо щасливим, то тут і зараз. Й мене поклич!
2021-04-11 07:23:45
21
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Last_samurai
Відповісти
2021-04-11 14:53:06
Подобається
Лео Лея
Читається епічно! 👍
Відповісти
2021-04-19 17:08:48
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4824
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3199