044: ІІ
сталі думки під плащем безнадій прожовклим перериває різкий кровообіг вулиць. курява диму здіймається ніби зойкіт від журавлиних ключів та тривог поснулих. пуп'янки храмів шаріються в передмісті. доки крокую розважено на труханів, погляди перехожих немов намисто жаром збираю на куртці своїй коханій. марно душі шкодувати, що впало листя: кисень дають не дерева, а невідоме. хай, контрактова. не бачились довго, звісно. тепер я, нарешті, вдома.
2022-10-04 21:25:01
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Last_samurai
@АЦО ХААВОИТТУНУТ и показано лишь меньшее из колес
Відповісти
2022-10-04 21:28:24
1
Last_samurai
Відповісти
2022-10-04 21:32:47
1
Сорока
Неперевершена
Відповісти
2022-10-04 22:33:02
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16047
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1720