розрізай моє небо/кс3
Last_samurai
розрізай моє небо навпіл: чи таким недоречним легким дротовинням в об'єктиві очей (в бездротову епоху), чи то просто своєю появою. он-де хмара, що схожа на мавпу: дражнить сірим обличчям, не чує провину (а крізь неї проміння пече) вогнедишне повітря - вологе. вся реальність стискається млявою вірогідністю оберту в крапку. заберу половину, де сяє розпечена зірка. добре, хай. поясню: ти і так над'яскраво грієш світлом гірчичного кольору. як схолону, зігрітися раптом допоможе (окрім побазікать) естетичне меню: ще не вживана страва і богічна вівсяна кориця з цикорієм.
2021-05-27 07:18:03
13
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Last_samurai
@Самоскид! 🌚це я ліки так обізвав
Відповісти
2021-05-27 09:13:06
1
Марі Жаго
Прикольно коли колір гріє і має смак🙃
Відповісти
2021-05-27 09:15:58
1
Last_samurai
@Марі Жаго ☀️
Відповісти
2021-05-27 09:17:50
Подобається
Інші вірші поета
читачеві ogolena/кс3 все/те/ти /замість трьох крапок/
Інші поети
stasijjka
@stasijjka
Siriin
@Siriin
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3334
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5492