розрізай моє небо/кс3
розрізай моє небо навпіл: чи таким недоречним легким дротовинням в об'єктиві очей (в бездротову епоху), чи то просто своєю появою. он-де хмара, що схожа на мавпу: дражнить сірим обличчям, не чує провину (а крізь неї проміння пече) вогнедишне повітря - вологе. вся реальність стискається млявою вірогідністю оберту в крапку. заберу половину, де сяє розпечена зірка. добре, хай. поясню: ти і так над'яскраво грієш світлом гірчичного кольору. як схолону, зігрітися раптом допоможе (окрім побазікать) естетичне меню: ще не вживана страва і богічна вівсяна кориця з цикорієм.
2021-05-27 07:18:03
12
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Last_samurai
@Самоскид! 🌚це я ліки так обізвав
Відповісти
2021-05-27 09:13:06
1
Марі Жаго
Прикольно коли колір гріє і має смак🙃
Відповісти
2021-05-27 09:15:58
1
Last_samurai
Відповісти
2021-05-27 09:17:50
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5265
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2588