розрізай моє небо/кс3
розрізай моє небо навпіл: чи таким недоречним легким дротовинням в об'єктиві очей (в бездротову епоху), чи то просто своєю появою. он-де хмара, що схожа на мавпу: дражнить сірим обличчям, не чує провину (а крізь неї проміння пече) вогнедишне повітря - вологе. вся реальність стискається млявою вірогідністю оберту в крапку. заберу половину, де сяє розпечена зірка. добре, хай. поясню: ти і так над'яскраво грієш світлом гірчичного кольору. як схолону, зігрітися раптом допоможе (окрім побазікать) естетичне меню: ще не вживана страва і богічна вівсяна кориця з цикорієм.
2021-05-27 07:18:03
13
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Last_samurai
@Самоскид! 🌚це я ліки так обізвав
Відповісти
2021-05-27 09:13:06
1
Марі Жаго
Прикольно коли колір гріє і має смак🙃
Відповісти
2021-05-27 09:15:58
1
Last_samurai
Відповісти
2021-05-27 09:17:50
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5123
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2306