нотатки чергового

Last_samurai

долі нема насправді, є лиш нудьга та гнів. демони носять прада, янгольський мають спів. янголи носять крила, тільки чомусь вночі, поруч - мотузку й мило, праведні читачі. я - не обранець раю: смерть-черговий, отак. жертву не обираю, плати не маю. факт: мовчки блукаю світом, холодом сірих губ тим вимикаю світло, хто у життя в боргу. передчуття тривоги? сповідь пишу лиху: вітер цілує ноги дівчині на даху. сонце милує щоки, дим лоскотить сльозу, щойно нещирим "ок"-ом відповідала в зум. вже за одну хвилину стрімко зірветься вниз. бог не карає винних, бо не шукає зиск. біс каламутить воду дзвоном свого ярма. бог зрозуміє згодом: в смертних його нема. я зрозумію потім, сам - транзакційний щур. має по німб роботи майстер земних тортур. безліч сумних історій пишете ви щодень. втрати - лиш краплі в морі (чи парнику людей). бог відкриває карти тільки в кінці шляху. вибір - не справа фарту, фатум - слизький брехун. всесвіт складний надміру? де апріорі сенс? як не знаходиш віри - не обійтися без.

2021-10-26 18:41:58

7

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Сніданок з Едемом

❤️закохався

Відповісти

2021-10-26 20:25:49

1

Last_samurai

дякую!

Відповісти

2021-11-01 15:24:22

Подобається

Last_samurai

@Сніданок з Едемом дякую, Джеку!

Відповісти

2021-11-01 15:24:31

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12549

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

4917