читачеві

Last_samurai

я вкраду тебе, хочеш? і час призупинить плин, всі годинники вмруть на останній відмітці стрілки. я вкраду тебе, хочеш? під шепіт червоних рут, під зітхання птахів, що злітають у небо стрімко. я вкраду тебе, знаєш. і серце полишить бій у відлунні судин, що знекровлено-відчайдушні. я вкраду тебе. знаєш, трапляється шанс один, задля нього цей всесвіт з орбіти ілюзій зрушу. я вкраду тебе. може, звучить це надмірно зле, бо складаю свій план з надскладних почуттєвих вражень. я вкраду тебе попри прокляття минулих ран, попри все, що не кажеш. чи скажеш (і тим ображу). я вкраду тебе. скоро. бо сил вже немає без, бо ламаю усе, що донині тримало спокій. я вкраду тебе, чуєш? і низка сумних пісень перетвориться в сміх, як зустрінемось. ну а поки "я вкраду тебе, можна?" не стану питати так: налякає контекст іронічністю привітання. я вкраду тебе. в тебе. і з безлічі поетес стану саме тією, хто звільнить тебе востаннє.

2021-10-22 20:29:04

19

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Last_samurai

@Роман Тихий дякую Вам!

Відповісти

2021-10-24 20:32:11

Подобається

Last_samurai

дякую!

Відповісти

2021-10-24 20:32:17

Подобається

Last_samurai

@Лео Лея 🤗🍁

Відповісти

2021-10-24 20:32:26

1

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3811

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11977