Яся Маслюк
@venera_h
Нахожусь по обе стороны баррикады
Блог Всі
Думки вголос
2
29
Ежедневное
Різне, Думки вголос
5
2
24
Різне, Думки вголос
1
21
Вірші Всі
Кохання
Ніхто й ніколи не вчитиме мої вірші напам'ять, й мені ніколи не стати для когось образом, але я є. Для когось я є пам'яттю, для когось — психологом, для когось — голосом. Я є, і це моє дійсне з моїм уявним. Час втрачає розмірність, коли ти поруч. Я залишаюсь кішкою, можу навіть шкарябати, аби бути тут, власноруч творити твій настрій, чути твій подих на моїй шиї. Навіть якщо ти не прагнеш, навіть якщо не віриш у... І не вірь. Не треба, мені — не треба. Я перефарбую зірки, якщо побажаєш, але не заважай мені кохати небо, робити те, чого ти не говориш, думати про те, чого ти не знаєш. Я можу стати аж надто говіркою, щоби ти йшов до іншої кімнати, і сидіти на кухні тихою мишею — навіть не оминати. Я можу стерти своє минуле, навіть якщо без нього буду ніким. Але не заважай мені вірити в те, у що ти не віриш, не заважай мені жити цим. Не заважай мені жити тобою, жити з тобою, не змушуй мене дихати й не творити. Цей настрій мій, де я уходжу в зошити з головою, де втрачаю поняття життя і смерті, де втрачаю почуття часу, всього лишень мілка дельта, частинна границя дійсності, що залежить від швидкості й міцності тої змінної, про яку ми не говоримо. В яку ми не віримо, але знаємо
9
0
577