як здихатись/кс3
як здихатись страшнішого з жахіть: лишатися з собою наодинці. коли годинник раптом спинить хід, а час застигне на пожежних східцях. де враз прострацій безліч завола, і помилки минулого завзяття закоротять у кеші, наче лаг (сварлива теща скривдженого зятя). як здихатись безмежних сподівань: дозволити хоч раз байдужість хижу та сісти беззмістовно на диван, самокритично створений із крінжу. змінити вектор чи пріоритет, щоб у добірці випадкових значень знайти розподіл щастя тет-а-тет, не загубившись у бажаннях (наче). як здихатись торішньої луски, старої шкіри (надто зроговіла)? звалити у невтомний самоскид всі недоробки, що вели на вила, ревізію провести у труні абстракцій ревних (бо без дій - інфарктні). сказати твердо "так" натомість "ні", обгрунтувати неспростовність фактів, що здихатись можливо будь-чого, коли знайти бажання і ресурси. без нетривалих болісних угод з сумлінням, хоч воно (авжеж) не в курсі, як можна позбуватись каяття за всі (колись не зроблені) півкроку. не здихатись себе? тоді затям: вже час сказати щиро: estoy loco* (від чого? вам видніше, ясноока/ий). 🥴 коли автор і сам потроху збожеволів☦️☦️☦️
2021-05-21 13:42:38
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Дивуюся Вам, Ласт, що російською, що українською ...невже однаково говорите швидко і складно? Браво!! Невже у вас дощі, що згадали цвинтар..? Чомусь українською мовою ви ближчі... І підказуєте нові слова для думок...👍🔥
Відповісти
2021-05-21 14:18:30
2
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
Яке гарне фото...незвичне для огляду і чудове!
Відповісти
2021-05-21 14:20:22
Подобається
Лео Лея
Сьогодні прочитала цей вірш, і він синхронізувався з моїми думками, які уже місяць не покидають мою голову... Звісно, синхронізувався не абсолютно, але я утвердилась в одному своєму рішенні. Дякую 👍
Відповісти
2021-05-25 13:55:48
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10901
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3298