є

Last_samurai

ти сидиш якнайдалі від вікон, від розуміння, навіщо і хто ти є. поринаючи в спогадів сотні льє, затискаючи в скронях усе своє, щоб забрати: на вихід чи в інший світ. забуваючи згодом адресу, дім, всіх колишніх й прийдешніх. забракне слів, сліз забракне, а страху - і поготів, щоб озвучити все, що давно хотів. ти рахуєш хвилини, секунди. втім розумієш, що в часу немає меж. ти береш в руки зброю, з надії щит. справедливо і пристрасно на душі. день на вулиці голосно верещить: тобі є нащо жити, й задля чого померти - теж.

2022-10-02 18:26:23

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

Останні місяці так і є. Та коли ж вже той лютий закінчиться, га? Хай іде і лютує туди, звідки зайди оці. Щоби швидше скурилися в попіл всі їхні "курці", Або давлять себе ж під ногами свого "сапога"...

Відповісти

2022-10-02 19:00:19

1

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

13

5560

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1184