min 20''

Last_samurai

думаю, ти маєш право знати: кожній людині-вибухівці потрібна людина-детонатор. (чи запобіжник прекрасних моментів, які розпочато зі слів: "дарма ми це робимо"). хтось, хто з серйозним виразом обличчя найвищої проби не спалахне. (резонанс не здійсниться під переляканим наглядом правил сумління рушниці). якби запитали, ти скільки часу на відкуп триклятій дорозі відміряєш, щоб побачити себе у очах красномовних? звідки? куди? (безконтекстно: немає значення). дванадцять годин? п'ятнадцять? а, може, всі сорок вісім? мовчи! не сприймаю слова за дійсність без дії. на таймері - carpe diem! хмаристо закреслюю небо простим олівцем, ховаючи гучність за обрієм тиші скетчів. ти вибач за це. до речі, давно не малюю знайомих, концептів, квітів. (і... ні, не пишу особистих речень). а той детонатор, на мене завжди приречений, він не спрацював. тобто, вжив запобіжних заходів. для більшості стала ознака зрілості - пересування від сходу надій до заходу на потязі спогадів. дітям подібне - зайве. знешкодимо час, обійнявшися на вокзалі? там, де ми вперше зустрілися. *подейкують, що 20'' - мінімально рекомендована тривалість обіймів

2021-11-28 00:22:26

13

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Так, людині, що є вибухівкою, без детонатора не обійтися, бо потім з її домівкою їй не зустрітися, не зійтися) Не знала, що мінімальний час обіймів 20 с. Пізнавально) Дякую за твою поезію☺️👍

Відповісти

2021-11-28 10:21:07

2

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

Вибуховий і мудрий вірш. У відношенні обіймів Леді категорично не погоджується)!!! Як давно я тебе не читала...соскучилась😄🤗🔥🔥🔥🔥✊

Відповісти

2022-01-10 12:47:25

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12075

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3163