044: ІІІ

Last_samurai

вона підступає мов Щекові кручі, Хоривові стріли вітрів. все нижче і нижче іде неминуче, щоб всяк захлинувся, як стрів. вона підступає відлунням сирени, турботою рідних "ти як?" все важче і важче триматися ревно стійким до потужних атак. вона підступає мов крига кульгава, Дніпро сповиває в туман. все тихше і тихше спілкуються гави цитатами втрат і оман. вона підступає, вона наступає. і це не спинити ніяк. все глибше і глибше встромляються палі у кволий скелет, щоб зім'як. вона огортає мотузкою міцно, а зашморг затягує в біль. ти скажеш їй: краще забратися звідси... ось тільки вона вже в тобі. (а вас вона накриває? як часто?)

2022-10-05 05:01:31

Інші вірші поета

Спалах/кс3 1/21(?) Сама собі тюрма/кс3 читачеві

Інші поети

Иван Пчельников

@jjars

Truth13

@Truth13

Renad Repors

@renad_repors

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5867

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5123