044: ІІІ
Last_samurai
вона підступає мов Щекові кручі, Хоривові стріли вітрів. все нижче і нижче іде неминуче, щоб всяк захлинувся, як стрів. вона підступає відлунням сирени, турботою рідних "ти як?" все важче і важче триматися ревно стійким до потужних атак. вона підступає мов крига кульгава, Дніпро сповиває в туман. все тихше і тихше спілкуються гави цитатами втрат і оман. вона підступає, вона наступає. і це не спинити ніяк. все глибше і глибше встромляються палі у кволий скелет, щоб зім'як. вона огортає мотузкою міцно, а зашморг затягує в біль. ти скажеш їй: краще забратися звідси... ось тільки вона вже в тобі. (а вас вона накриває? як часто?)
2022-10-05 05:01:31
7
0
Інші вірші поета
на жорсткій дієті /замість трьох крапок/ все, що бережи себе
Інші поети
I
@thebee
Oxi
@little_paper_boat
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16349
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11977