044: IV
Last_samurai
пильний політ всіх безмежних орбіт вздовж землі серед зірок розсипа́вся стежками безодні. сковував лід церквовежі великі й малі. злякану паству отримав у спадок сьогодні. хвилі Дніпра розчиняли надії ущент. в дзеркалі сховані завше печальні обличчя: зморшки від ран, вилиць сваї запалі, а ще погляд зіниць, розірвавших байдужості звичай. знаєш, мій хист - обертати події у текст. слів бурштином карбувати знайомих в чужинців. тягнуть униз повз цитати знебарвлених тез постріли ватри на кожній зів'ялій жоржинці з попелу фраз. не розвієш від сумніву прах? чи не побачиш в нім зовсім химерного світла? зустріч. щораз мокрі вії, прощання теракт: київська осінь для нас ось такою розквітла.
2022-10-06 07:14:02
13
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Last_samurai
@Сорока насправді вже хочу перейти до міста лева та його околиць🌚
Відповісти
2022-10-06 07:22:15
1
Олег Шаула
Ваааааааавв 🤩🤩🤩
Відповісти
2022-10-06 07:23:28
2
Лео Лея
Чудово передає настрій та відчуття сьогодення.
Відповісти
2022-10-06 09:40:40
Подобається
Інші вірші поета
Не кажи (ні)/кс3 діалог? Не/стримуй/кс3 неважливе/кс3
Інші поети
Aëden
@jewdiks
Nala
@anuton
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4329
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5570