PRO
Сергій Сорока
@Soroka
Друже мій, останні трачу сили, в країні цій, уявній, живучи.
Блог Все
Хмари - як стан душі
Личное, Мысли вслух
10
3
56
ПроЄкт.
Интересное, Мысли вслух, Новости
9
16
57
#sb_огляд. Герой, клоун і українська граматика.
Отзывы и рецензии, Разное, Интересное
9
11
78
Книги Все
Стихи Все
Клан книгожерів
Ми зібралися через мережі, Ми забули про всякії межі, Малювали ми нас на папері, Ми назвалися "Клан книгожерів". Ми писали книжки і поеми, Говорили на різнії теми, Відкладали нагальнії справи, Закликали нових до орави. Ми були диваки й ненормальні, Ми писали надворі і в спальні, Ми всі були мов супергерої, Наших власних, чудових історій. Ми розраду знаходили в тузі, Серед клану цифрованих друзів, Надсилали дотепні картинки, Кожен мав свої власні "родзинки". Потім дехто усе ж нас покинув, Ми таких, ну немовби дитину, Все прощали, просили вертатись І клялися - не будем кусатись. Було все - і образи-зітхання, Навіть перше несправжнє кохання, То ж підіймем бокали "портерів", Це наш клуб, це наш "Клан книгожерів".
13
16
100
Прапори майоріти
Часом хочу майнути звідси подалі, От візьму свій ровéр, натисну на педалі, Не напишу про це навіть слова у твітер, За спиною залишу прапори майоріти. І відправлюсь кудись, де зійшлися планети, Де усе ще не видав найдорожчих секретів, Де, можливо, й не чути нашу рідну говірку, Та можливо почати зовсім нову сторінку. Ця сторінка є біла, білий колір - байдужий, І його не хотілось по дурному паплюжить, Та вже й тут не помітиш поміж помилок просвіт, Хоча помилки мої - найцінніший мій досвід. І який то є сенс кожен раз починати, Новий бій, новий круг, нові самодебати? Та як всі кораблі повертались в причали, Повертаємось ми, прямо звідки почали. А проте, усім нам, у життєвім потоці, Є часом необхідно трішки нових емоцій, Як часом потребуємо дружнього слова, Що усе буде добре, та й погода чудова! Врешті-решт, кожен з нас виживає як вміє, Щоб утримати в серці свою рідну надію, Щоб жило те, без чого, певно, жити намарно, Що болить дуже сильно коли робиш негарно. Часом хочу майнути звідси подалі, Залишивши здобуті всі раніше медалі, Але краще присяду, і посаджу я квіти, За спиною продовжать прапори майоріти.
13
5
180
Я сподіваюсь
Бува забуваю куди я насправді летів, Раптово гублюся посеред десятка світів, Умить утрачаю свій чітко окреслений план, А доля наносить мільйон кровотóчивих ран. Досить непросто шукати улюблений шлях, Знайшовши - непросто утриматись в диких полях, Нелегко тримати раніше прокладений курс, І сором вертатися здавшись як той боягуз. Але я вірю що в кожного є другий шанс, Полишивши справи знов написати романс, Можливо, я здамся, і знову я здамся не раз, І сподіваюсь, що маю для цього ще час.
10
1
38