Сергій Сорока
@Soroka
Нероба, геймер і студент.
Блог Все
До біса всі ці мотиваційні статті!
Личное, Мысли вслух
16
20
139
Хмари - як стан душі
Личное, Мысли вслух
9
3
56
ПроЄкт.
Интересное, Мысли вслух, Новости
8
15
58
Книги Все
Стихи Все
Вночі
Найліпше завжди пишеться вночі, Вночі усі поховані мечі, Вночі все місто поринає в сон, Вночі немає жодних заборон. Вночі завжди навідують думки, Вночі слова - продовження руки, Вночі, мабуть, найкращий час для мрій, Ти хто, стрілець? А може - водолій? А може той, хто й мав би бути тут? Ідейно - Гарт, душею - Аспанфут. Цікаво є, наскільки ти естет. Овва, пробач, скінчився інтернет.
13
8
100
Клан книгожерів
Ми зібралися через мережі, Ми забули про всякії межі, Малювали ми нас на папері, Ми назвалися "Клан книгожерів". Ми писали книжки і поеми, Говорили на різнії теми, Відкладали нагальнії справи, Закликали нових до орави. Ми були диваки й ненормальні, Ми писали надворі і в спальні, Ми всі були мов супер герої, Наших власних, чудових історій. Ми розраду знаходили в тузі, Серед клану цифрованих друзів, Надсилали дотепні картинки, Кожен мав свої власні "родзинки". Потім дехто усе ж нас покинув, Ми таких, ну немовби дитину, Все прощали, просили вертатись І клялися - не будем кусатись. Було все - і образи-зітхання, Навіть перше несправжнє кохання, То ж підіймем бокали "портерів", Це наш клуб, це наш "Клан книгожерів".
21
22
348
Прапори майоріти
Часом хочу майнути звідси подалі, От візьму свій ровéр, натисну на педалі, Не напишу про це навіть слова у твітер, За спиною залишу прапори майоріти. І відправлюсь кудись, де зійшлися планети, Де усе ще не видав найдорожчих секретів, Де, можливо, й не чути нашу рідну говірку, Та можливо почати зовсім нову сторінку. Ця сторінка є біла, білий колір - байдужий, І його не хотілось по дурному паплюжить, Та вже й тут не помітиш поміж помилок просвіт, Хоча помилки мої - найцінніший мій досвід. І який то є сенс кожен раз починати, Новий бій, новий круг, нові самодебати? Та як всі кораблі повертались в причали, Повертаємось ми, прямо звідки почали. А проте, усім нам, у життєвім потоці, Є часом необхідно трішки нових емоцій, Як часом потребуємо дружнього слова, Що усе буде добре, та й погода чудова! Врешті-решт, кожен з нас виживає як вміє, Щоб утримати в серці свою рідну надію, Щоб жило те, без чого, певно, жити намарно, Що болить дуже сильно коли робиш негарно. Часом хочу майнути звідси подалі, Залишивши здобуті всі раніше медалі, Але краще присяду, і посаджу я квіти, За спиною продовжать прапори майоріти.
12
4
197