Блог
Все
Привітання
Личное
Привіт! Я Сорока. Живу близ Львова, вчуся у виші, прожив 19 літ. В минулому житті був відносно популярним автором на цій платформі, сьогодні - просто житель, який ділиться тут своїми нісенітницями і турботами.
Хочу попрохати тебе, перш ніж залишитися тут, пообіцяти, що ти підписуєшся, аби читати, а не аби підписатися. Це важливо для мене. Якщо ж ти просто хочеш взаємної підписки чи фоловиш всіх без розбору, краще йди геть. Те саме, якщо ти просто думаєш стати послідовником за те, що я українець. Повір, цим ти не робиш послуги.
Я не обіцяю писати щодня чи бодай регулярно. Не обіцяю, що те, що я роблю, всім сподобається. Понад усе з прози люблю фантастику та пригоди, а поезії строчу, зазвичай, з філософськими роздумами про свою ж буденність. Так і живу. Ще можеш підписатися на мій твіч, лінк вгорі профілю. А наразі, щасти тобі. Скоро здибаємося!
Про художню цінність блогів і якість місцевих книг
Мысли вслух
Мій товариш під іменем Олег радив ставитися до блогів простіше - вони, мовляв, не мають художньої цінності. Напевне, він правий.
От погляньте в блоги на СБ. Більшість із них не несуть якої-небудь інформаційної користі, і, по суті, є місцем, де автор публікує свої роздуми "ні а чом". Власне, цей пост такий самий. Ні, звісно, бувають пости, що доносять якусь цінну інформацію - так звані тематичні блоги, коли там хтось розказує про історію або науку і техніку. Вони, зазвичай, і є найцікавіші, от тільки тутай таких катма.
Взагалі, для мене СБ це радше платформа для такої скромної самореалізації, але не для читання чого би то не було. Справді, мало сенсу вишукувати поміж великої купи посередніх і графоманських книг щось справді цікаве і вартісне, коли є перевірені часом Дюма, Азімов та Роулінг. Читав якось таку думку: "Усіх книжок не перечитаєш, тому берися тільки за найкращі". От коли хтось з місцевих "виб'ється в люди", я подумаю над тим, аби дістати його книженцію.
Це звучить егоїстично, позаяк, я сам пишу тут свої посередні і графоманські твори, та насправді, не хочу сказати нічого поганого. Просто не випала мені доля належати до тих людей, кому цікаво читати перші проби пера юних дарувань, більшість з яких, в решті решт, займеться чимось іншим і, можливо, ніколи не допише своїх шедеврів. Сурджбук це тестовий полігон, де тренуються майстри пера, і круто, що в нас він є.
#творчість #sb
