Пару натяків на долонях

Last_samurai

Лиш пару натяків облишу на долонях: Дві краплі сліз. Хіба не зрозуміло, Хто був миліше всіх, хоча не милим І у чиїм залишитись полоні Хотіла б нерозумно й необачно? Але тепер - пробач. Я не пробачу. Але тепер - прими цю порожнечу. Тенета стягнуті з думок. До речі, Я залишаю шрамами на скронях Твоє мовчання відчайдушним криком, Щоб потім запечатати в повіках Солоність болю. Може, захоронять Лиш пару спогадів, що кину до скарбниці Своїх поразок. Хай колись врятують Таку тендітну птаху, мавку тую, Що досі щира там, де інші - ниці. Що досі мріє там, де всі недбало Плюються у бажань своїх криницю, Вальсуючи зі злом, що править балом Та відгодовуючи на забій синицю В чужих руках. (На журавля змінивши, Тримають в клітці). Він не бачив нив ще. Неволя почуттів у годівниці - Сучасний тренд. Під силу нам зламати? Кохати палко, щиро, до нестями Не обіцяти, а сплестись вустами? Любов (неначе батько й рідна мати) Огорне щастям. Скажеш: швидкоплинне. Але пробач, я знов до тебе лину. Але пробач, зізнайся вже: на серці Не залишилось ба відлуння терцій Від сміху, що засяяв яскравіше Ніж сонце, що чіпляється за гори І променисто спопеляє горе? Хіба любити не навча Всевишній?

2021-01-12 05:49:10

14

12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (12)

MalyAl

@Last_samurai ну, как написано, так и прочитала 😄, только ты там "о" и "ь" забыл. Но я сразу смекнула, что к чему)

Відповісти

2021-01-12 07:47:03

1

Last_samurai

дякую!!!

Відповісти

2021-04-27 05:34:47

Подобається

Лео Лея

У мене вже слова скінчились для коментарів. Кожен вірш - це окрема перлина. Поки дочитаю всі, напевно перейду лише на смайли. Ці відчуття дуже важко передавати словами, які я відчуваю, читаючи кожен твій вірш... 💞

Відповісти

2021-07-06 17:51:47

Подобається

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

2122

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

55

10

3686