Не/стримуй/кс3
Last_samurai
Я хочу стриматись, й не можу: Гіпнотизує глибина. Якби її торкнулась дна Одна. Бо ти не поруч. Боже, у молитвах лиш гріх луна. Бажає справдитись безодня: Її щоночі ревно зву. І ледве чутний хижий звук Перекладу на "так" сьогодні. Ти мрієш бачити крізь вікна Своїх надщерблених жахіть, Як пам'ять робить хресний хід. Давай її для тебе вимкну. Тверезу тугу й п'яну хіть Зумію стримати в надію, На попелище всіх турбот Перетворю страхи от-от. Чому ж на себе це не діє? В моїх судинах тиск підскочив, Німіють пальці мов дурні. Всі рецидиви - навесні... Я можу стриматись, й не хочу... Прошу, допоможи мені.
2021-04-13 06:44:19
13
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Last_samurai
@ϟiegfrieda ϟchloϟϟmann 🙃 будут, специально для тебя😎
Відповісти
2021-04-13 13:43:04
1
Last_samurai
@ϟiegfrieda ϟchloϟϟmann и даже перевод
Відповісти
2021-04-13 13:43:11
Подобається
Last_samurai
@Лео Лея дякую за тонке сприйняття 🌞☺️
Відповісти
2021-04-13 13:44:54
1
Інші вірші поета
де ти живеш, га? красномовніше нікуди Сни не існують окремо від тебе Напідпитку із Джеком
Інші поети
Аня
@Ann_000
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
sambridhi
@sam6ridhi
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2449
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1791