Не/стримуй/кс3
Last_samurai
Я хочу стриматись, й не можу: Гіпнотизує глибина. Якби її торкнулась дна Одна. Бо ти не поруч. Боже, у молитвах лиш гріх луна. Бажає справдитись безодня: Її щоночі ревно зву. І ледве чутний хижий звук Перекладу на "так" сьогодні. Ти мрієш бачити крізь вікна Своїх надщерблених жахіть, Як пам'ять робить хресний хід. Давай її для тебе вимкну. Тверезу тугу й п'яну хіть Зумію стримати в надію, На попелище всіх турбот Перетворю страхи от-от. Чому ж на себе це не діє? В моїх судинах тиск підскочив, Німіють пальці мов дурні. Всі рецидиви - навесні... Я можу стриматись, й не хочу... Прошу, допоможи мені.
2021-04-13 06:44:19
13
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Last_samurai
@ϟiegfrieda ϟchloϟϟmann 🙃 будут, специально для тебя😎
Відповісти
2021-04-13 13:43:04
1
Last_samurai
@ϟiegfrieda ϟchloϟϟmann и даже перевод
Відповісти
2021-04-13 13:43:11
Подобається
Last_samurai
@Лео Лея дякую за тонке сприйняття 🌞☺️
Відповісти
2021-04-13 13:44:54
1
Інші вірші поета
Сама собі тюрма/кс3 важливо?/кс3 шлях до/кс3 нагадування
Інші поети
Екатерина Арлей
@Katherine_morningstar
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15870
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11461