Крила.

Last_samurai

Минає час, у простір лине. Немає сил його спинити. Усе занадто швидкоплинне, Тож треба встигнути любити. Навколо безліч дивовижних Речей, що оком не побачиш. Занадто щирих, дуже ніжних, Таких, як ти для мене значиш. Мовчу я завжди без упину, А ти щебечеш, наче пташка. Мов перші кроки для дитини, Без крил тобі на світі важко. Я подарую їх, як схочеш... Хай чорні крила, проте дужі. Літайте, друзі, й ви щоночі З птахами, що вам небайдужі!

2019-06-18 20:25:56

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Ria

Доволі гарно, приємно читати на щирій українській мові👏👏👏

Відповісти

2019-06-18 20:30:39

tata

😍😍😍

Відповісти

2020-05-15 16:05:51

Подобається

Інші вірші поета

044: ІІІ місту героїв на жорсткій дієті ще з бортового журналу про катастрофу/кс3

Інші поети

Azeemah Jimoh

@Azeemah

Mrs Monica L

@MrsMonica

Cherish John

@bluepixie

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

2714

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3272