Крила.
Last_samurai
Минає час, у простір лине. Немає сил його спинити. Усе занадто швидкоплинне, Тож треба встигнути любити. Навколо безліч дивовижних Речей, що оком не побачиш. Занадто щирих, дуже ніжних, Таких, як ти для мене значиш. Мовчу я завжди без упину, А ти щебечеш, наче пташка. Мов перші кроки для дитини, Без крил тобі на світі важко. Я подарую їх, як схочеш... Хай чорні крила, проте дужі. Літайте, друзі, й ви щоночі З птахами, що вам небайдужі!
2019-06-18 20:25:56
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ria
Доволі гарно, приємно читати на щирій українській мові👏👏👏
Відповісти
2019-06-18 20:30:39
1
tata
😍😍😍
Відповісти
2020-05-15 16:05:51
Подобається
Інші вірші поета
догоридригом/верлібрбл ogolena/кс3 побожний (ні) Потягеньки/кс3
Інші поети
Svora
@Svora
Prys Nikоlay
@Kanibalus
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
101
16
3687
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904