короткий запис про стан катастрофи/кс3
У мене між п'ятим й четвертим ребром - звичайна активність. Сейсмічна. Та варто почути знайомий вже тембр і показники перевищують норму як мінімум вдвічі. Чи гірше не буде, якщо прямо в вічі дивитись? Всередині - ром В оманливій каві, чорнішій за небо. Ось корінь проблем. І шукати не треба. Цунамі зі слів зайві, марні, зачинені двері до щирості Нарній. Бо найважливіше - не сформулювати. Наїмся, літаючи в хмарах, ванільної вати. І осад на віях - дощі надкислотні, то ж годі Страждати за всім, що не стало в нагоді: Я викину речі, яких не носила, Нікчемність фантазій тримати несила. Віддам орхідею, що на підвіконні Втомилась чекати невпинного скону. Помаду, парфуми п'янкі та солодкі. Натомість відвару шипшини й солодки Нап'юся, і вишкребу накип з легенів. У кожному подисі - ти. Так, я - геній. Несу на смітник почуття й лабутени, Дві сукні червоні й платівки, де тенор Співає про щастя, кохання довічне. Немає сміливості кинути відчай... В метафорах знову гублюся де-факто: Твоє розуміння - загроза інфаркту. У тебе у жодній із мозку півкуль Немає реакції на тектонічні Оманливі рухи відводу від тем, що завжди вилазять грибними дощами, як крити вже нічим. Життя взагалі надзвичайно комічне. Тривоги й питання блокуй за клоунським виглядом індиферентним. Прискориться темп. Аритмія у тренді. Ревізію треба почати Стираю все обране й чати, листи невідправлені кригу на серці не зможуть здолати. Благаю, не сердься. Забуду помірну мелодію вітру та викину кров'ю мальовані квіти. З усіх в світі слів (що попереду й ззаду) лишилися щирі. Не слід їх казати. Твої фотографії. Може, не варто? Ні-ні, підсвідомість зі мною на варті. Я вижену геть з голови, що замало тебе у житті. Мій сейсмограф зламало. Сама по собі. Катастрофа епічна. Порву на шматки надпалаючі спічі. Зрічуся навіки всього, що не стале... очікувань дим перетвориться в біль ще Я викину кофту, на ній - Фріда Кало... Та знаєш, прозріння потроху спіткало: З усього того, що зі мною не сталось, Про тебе шкодую найбільше.
2021-05-03 09:42:50
15
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Самоскид!
блін тільки прошу бережи невідправлені листи
Відповісти
2021-05-03 14:42:58
1
Лео Лея
Мене накрило 😳 все, що можу написати далі, буде виглядати як "бла-бла-бла". Тому ось так. Накрило, і все👍 (в "Обране")
Відповісти
2021-05-04 07:15:27
1
Last_samurai
@Лео Лея дякую!
Відповісти
2021-05-04 09:19:29
1
Схожі вірші
Всі
Don't know what to do
I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ
45
3
5220
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3346