короткий запис про стан катастрофи/кс3
У мене між п'ятим й четвертим ребром - звичайна активність. Сейсмічна. Та варто почути знайомий вже тембр і показники перевищують норму як мінімум вдвічі. Чи гірше не буде, якщо прямо в вічі дивитись? Всередині - ром В оманливій каві, чорнішій за небо. Ось корінь проблем. І шукати не треба. Цунамі зі слів зайві, марні, зачинені двері до щирості Нарній. Бо найважливіше - не сформулювати. Наїмся, літаючи в хмарах, ванільної вати. І осад на віях - дощі надкислотні, то ж годі Страждати за всім, що не стало в нагоді: Я викину речі, яких не носила, Нікчемність фантазій тримати несила. Віддам орхідею, що на підвіконні Втомилась чекати невпинного скону. Помаду, парфуми п'янкі та солодкі. Натомість відвару шипшини й солодки Нап'юся, і вишкребу накип з легенів. У кожному подисі - ти. Так, я - геній. Несу на смітник почуття й лабутени, Дві сукні червоні й платівки, де тенор Співає про щастя, кохання довічне. Немає сміливості кинути відчай... В метафорах знову гублюся де-факто: Твоє розуміння - загроза інфаркту. У тебе у жодній із мозку півкуль Немає реакції на тектонічні Оманливі рухи відводу від тем, що завжди вилазять грибними дощами, як крити вже нічим. Життя взагалі надзвичайно комічне. Тривоги й питання блокуй за клоунським виглядом індиферентним. Прискориться темп. Аритмія у тренді. Ревізію треба почати Стираю все обране й чати, листи невідправлені кригу на серці не зможуть здолати. Благаю, не сердься. Забуду помірну мелодію вітру та викину кров'ю мальовані квіти. З усіх в світі слів (що попереду й ззаду) лишилися щирі. Не слід їх казати. Твої фотографії. Може, не варто? Ні-ні, підсвідомість зі мною на варті. Я вижену геть з голови, що замало тебе у житті. Мій сейсмограф зламало. Сама по собі. Катастрофа епічна. Порву на шматки надпалаючі спічі. Зрічуся навіки всього, що не стале... очікувань дим перетвориться в біль ще Я викину кофту, на ній - Фріда Кало... Та знаєш, прозріння потроху спіткало: З усього того, що зі мною не сталось, Про тебе шкодую найбільше.
2021-05-03 09:42:50
14
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Самоскид!
блін тільки прошу бережи невідправлені листи
Відповісти
2021-05-03 14:42:58
1
Лео Лея
Мене накрило 😳 все, що можу написати далі, буде виглядати як "бла-бла-бла". Тому ось так. Накрило, і все👍 (в "Обране")
Відповісти
2021-05-04 07:15:27
1
Last_samurai
@Лео Лея дякую!
Відповісти
2021-05-04 09:19:29
1
Схожі вірші
Всі
Дозе с любовью))
Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46
42
40
3501
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4425