короткий запис про стан катастрофи/кс3
У мене між п'ятим й четвертим ребром - звичайна активність. Сейсмічна. Та варто почути знайомий вже тембр і показники перевищують норму як мінімум вдвічі. Чи гірше не буде, якщо прямо в вічі дивитись? Всередині - ром В оманливій каві, чорнішій за небо. Ось корінь проблем. І шукати не треба. Цунамі зі слів зайві, марні, зачинені двері до щирості Нарній. Бо найважливіше - не сформулювати. Наїмся, літаючи в хмарах, ванільної вати. І осад на віях - дощі надкислотні, то ж годі Страждати за всім, що не стало в нагоді: Я викину речі, яких не носила, Нікчемність фантазій тримати несила. Віддам орхідею, що на підвіконні Втомилась чекати невпинного скону. Помаду, парфуми п'янкі та солодкі. Натомість відвару шипшини й солодки Нап'юся, і вишкребу накип з легенів. У кожному подисі - ти. Так, я - геній. Несу на смітник почуття й лабутени, Дві сукні червоні й платівки, де тенор Співає про щастя, кохання довічне. Немає сміливості кинути відчай... В метафорах знову гублюся де-факто: Твоє розуміння - загроза інфаркту. У тебе у жодній із мозку півкуль Немає реакції на тектонічні Оманливі рухи відводу від тем, що завжди вилазять грибними дощами, як крити вже нічим. Життя взагалі надзвичайно комічне. Тривоги й питання блокуй за клоунським виглядом індиферентним. Прискориться темп. Аритмія у тренді. Ревізію треба почати Стираю все обране й чати, листи невідправлені кригу на серці не зможуть здолати. Благаю, не сердься. Забуду помірну мелодію вітру та викину кров'ю мальовані квіти. З усіх в світі слів (що попереду й ззаду) лишилися щирі. Не слід їх казати. Твої фотографії. Може, не варто? Ні-ні, підсвідомість зі мною на варті. Я вижену геть з голови, що замало тебе у житті. Мій сейсмограф зламало. Сама по собі. Катастрофа епічна. Порву на шматки надпалаючі спічі. Зрічуся навіки всього, що не стале... очікувань дим перетвориться в біль ще Я викину кофту, на ній - Фріда Кало... Та знаєш, прозріння потроху спіткало: З усього того, що зі мною не сталось, Про тебе шкодую найбільше.
2021-05-03 09:42:50
15
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Самоскид!
блін тільки прошу бережи невідправлені листи
Відповісти
2021-05-03 14:42:58
1
Лео Лея
Мене накрило 😳 все, що можу написати далі, буде виглядати як "бла-бла-бла". Тому ось так. Накрило, і все👍 (в "Обране")
Відповісти
2021-05-04 07:15:27
1
Last_samurai
@Лео Лея дякую!
Відповісти
2021-05-04 09:19:29
1
Схожі вірші
Всі
Oh my love song
This is a song I wrote 2 years ago,it's not good but I had 1 day to prepare it for a project.I had to perform it with my friend violet,and it wasn't that bad. Oh my love what happend here,break me until I have no tears.Oh my love what happend here,you make me feel so sad and bad but in the end it's this and that.Oh my love what happend here,I cry and cry till the tears are dry.Oh my love,Oh my love.Ive waited long for you to come,I've waited for you to love me.Oh my love we had it all,but in the end we lost it all.Love can fade just like your life,love can hurt and burn until the ashes crash and turn.Oh my love our souls are connected,but why do i feel them drifting apart.Oh my love we dont have time,you will soon leave me all behind.Oh my love I always knew that in the end,our love would defend our hearts.I stare at the stars,and feel you watching me.Oh my love,I shouldn't love you,but I do.. Lillian xx
48
17
3700
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2289