красномовно
Last_samurai
я думаю про те, що варте слів. бо зазвичай вилазить все, не варте. замало втримати огиду, гнів: хороші речі потребують варти не менше. та чітких формулювань. і це формує стилістичний простір. мов кошеня сліпе, повзу наосліп: привіт, важлива спробо number one, така вагома і така звичайна... я думаю про те, що варте слів: чим більше, тим міцнішає мовчання.
2022-10-19 16:00:59
21
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Настасья Агапова
Чудовий
Відповісти
2022-10-19 16:11:28
1
Лео Лея
Такі думки переслідують мене ледь не через день... Напевне, старість? 😉 Або друга молодість? Чудовий вірш👍
Відповісти
2022-10-20 11:20:13
Подобається
Інші вірші поета
057: І всім щасливцям Напідпитку із Джеком Сенс - наркотик
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Red Blue
@redAndblue
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3520
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12549