Розвіється минуле, наче дим
Розвіється минуле, наче дим, Злетить у небо сірою примарою; Для цього світу давно я став чужим, Мій зореліт злітає понад хмарами. Той шлях, що до галактик прокладу Зірковою стежиною незнаною, Й планета нова, що для себе віднайду, Мене з'єднають з часу океаном. І залишаються мені тепер: Парсеки, світові роки незліченні, Мандрівка серед зоряних химер Вічної музики космічної.
2020-09-13 04:52:53
4
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2736
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5297