Утікач від урбанізації
Звільнилася земля від тягаря зими,
Сніг танув, проталини зіяли темними очима;
Він від'їжджав - знов непомічений людьми,
Дивилось місто з пластикових вікон - проводжало зиму.
Стомився він від затхлості квартир,
Від смогу, сірих стін, машин ядухи,
Від галасу і гомону; наскрізних дир,
Які аміаком смердять; від божевільних й непотрібних рухів.
Йому хотілось: першу зелень бачити весни,
Почути, як гаї шумлять в Карпатах смерекові,
Послухать пташок пісню; зріть, як журавлині табуни
Вертаються додому в мареві ранковім.
Тікав в весну він від завчених фраз,
Від безсердечності великих міст й нещирих друзів;
Він більше не хотів проводити-втрачати час
В цім замкнутім, гидкім, нестерпним крузі.
2021-01-04 06:41:45
4
0