Прийдуть нові творці, нові пророки
Andrii Katiuzhynskyi
Прийдуть нові, творці нові пророки, Вони не раз іще здивують світ, Земля дрижатиме від поступу їх кроків, Старі планети позлітають із орбіт. У їх очах палатиме вогонь прокляття За міріади згублених невинно душ, Нові світи творитимуть із вакууму із завзяттям, Змінивши жирних пасторів-чинуш. І буде те, що люди здавна звали раєм, Настане Золотий блаженства й щастя вік; Всю Калі Югу вщент вони розкраять, І буде: Бог, і Жінка, й Чоловік. Калі Юга - Залізний вік в індійській міфології, ера в якій ми живемо зараз
2020-12-21 07:02:03
4
0
Інші вірші поета
Лісовий хутір Анні Роздивляючись залишки щезлої культури Вечір на каналі
Інші поети
Robbie Massey
@robbie_massey
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1175
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10903