Гавайська легенда про червону квітку
Andrii Katiuzhynskyi
Охія - перше дерево, що пробива застиглу лаву, На нім росте червона квітка - лехуа; Та я не раджу вам зривати квітку ту криваву, Це - символ вірності й кохання на Гавайських островах. Серед чоловіків був Охія самим вродливим й сильним, А Лехуа - найкрасивішою серед дівчат вважалася не без підстав; Та коли Охію побачила Пеле - вогню богиня, То захотіла - щоб він її коханцем став. Рибар відмовив їй - лиш Лехуа була для нього мила, Пеле розгнівалась й на дерево перетворила юнака; Богам же стало шкода дівчину, і щоб та гірких сліз не лила - Її зробили квіткою - аби закоханих не роз'єднала Вічності ріка. Доки цвітуть на дереві квітки червоні - Повітря завжди буде теплим і безхмарним, Якщо ж зірвати квітку - дні одразу настають холодні - Так Лехуа в розлуці сумує за коханим. Пеле - богиня вогню і вулканів Рибар - тут рибалка, рибак
2020-11-22 07:12:51
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Красивая легенда. И символическая. Цветущее дерево как любимая с любимым... очень красиво
Відповісти
2020-11-22 08:08:53
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Благодорю Вас!
Відповісти
2020-11-22 08:10:07
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Так, за сучасними нормами я бачу, що в українській мові зараз намагаються не вживати слово самий в найвищому ступені, 20 років тому, коли я вчив мову у вузі вживалися обидві форми найвищого ступеня, мабуть, Ви праві але поезія це не математика, і якщо вживати найвищий ступінь так як Ви говорите, вірша не буде взагалі!
Відповісти
2020-11-24 09:27:46
Подобається
Інші вірші поета
Сповідь другові Сага про Еріка і Хельгу Пам'яті одного поета Приніс цей ранок нову на обрії картину
Інші поети
Beautifulinwhite
@Beautifulinwhite
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1572
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2512