Роздум над фатумом
(18+)
Час все розставив по своїх місцях: Комусь вінець подарував, несучи на руках, Когось у слави променях скупав лиш на хвилину, Когось назавжди вплутав у забвіння павутину. Вчорашні колоси на глиняних ногах- За ними вітер нині розмітає прах; А найслабкіші у минулому билини Сьогодні найвідчутніші приносять людству зміни. Мінлива, як і все фортуна-доля, І кожен грає з нас відведені нам ролі; Ми наче ті планети на орбітах - Все крутимось, а стан речей не можемо змінити. Гординя - найстрашніший в світі гріх, Безпомічність одних у інших викликає сміх: Та чи могутній стовбур, ти, чи колосок, Чи не затопче тебе часу чобіт у пісок?
2020-10-09 05:16:20
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Ну, Ви ж знаєте, який я буваю неуважний, мабуть, натиснув не те, що треба
Відповісти
2020-10-13 10:13:26
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2401
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9204