Астральна подорож
Andrii Katiuzhynskyi
Душа блукала довго у астралі, Вогонь життя теплився - ледь не згас, Світи переді мною пропливали І було чути, як крадеться тихо час. У світі карликових, переплетених піній, Які, мов мхи, вкривали чорний ґрунт, Між храмів пафосних, між їх гротескних ліній Піддав себе я мудрості тавру. Зелені ящери з вохряними очима Мені речей розповідали суть, А тавролюди з величезними плечима Між зір навчили прокладати путь. І зрозумів я, що культурні раси незліченні, Безмежний Всесвіт, безліч в нім порталів-брам, Що Хаос і лад Світла незнищенні, І що творець своєї долі кожен сам.
2020-12-11 06:22:00
5
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi між зорь звучить лагідніше, може це й не вірно, але я би залишила так.
Відповісти
2020-12-12 20:57:22
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Спасибо, очень приятно читать такие отзывы!
Відповісти
2020-12-12 21:00:44
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Є два варіанти: між зір та між зорями, між зорь граматично неправильно, хоча мені теж подобається більше, але треба буде подумати, можливо залишити як є! Дякую за коментар!
Відповісти
2020-12-12 21:04:06
Подобається
Інші вірші поета
Дівчина-сонце Одна з небагатьох Анні Один ранок зі шкільного життя
Інші поети
Beautifulinwhite
@Beautifulinwhite
Joseph Slowly
@Animuster
Kayla Faith
@KaylaFaith48
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2550
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12697