Апофеоз війни
Andrii Katiuzhynskyi
(18+)
Кругом убіленії сонцем черепи - насліддя Тимуридів, Від зграй стерв'ятників і круків в небі чорно, Із висушених спекою кісток Смерть склала піраміду, Лунають, наче дзвони, в повітрі страх й прокльони. Бридкий й жахливий апофеоз війни- Найгірша й найбезумніша із кар земних. В гримасі череп щириться, з верхівки котячись на дно - Його колись пробила зброї сталь - Таким страшним й жорстоким є Війни оскал, Хто правий, а хто винний - смерті все одно! А над пустелею розносить вітер мудрості луну: - Дивися на картини класиків, Володар чи Конунг, Перш ніж правиці помахом Ти нову розпочнеш війну! Апофеоз війни - картина намальована російським художником Верещагіним Тимуриди - династія правителів в Азії, заснована Тамерланом, інше ім'я Тимур Ланг - Залізний хромець Щиритися - оскалювати зуби
2021-02-18 06:26:52
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Що правда - те правда!
Відповісти
2021-02-18 07:38:17
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за зауваження!
Відповісти
2021-02-18 08:47:11
Подобається
Інші вірші поета
Якби ж то ріки говорили Колись була година сумная настала Зниклі боги Спробуй
Інші поети
Schüra
@shura_smit
K N
@Nata_Kuchera
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2534
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2604