Прокинувся раніше будильника. На кухні була лише мама. Вона наспівувала в такт музиці по радіо. Пісні її молодості.
- Ну ти й спав, Оресте, — вона поцілувала мене в щоку. — Знову десь вештався?
- Батько в гаражі?
- Так, сказав, хоче зробити там порядок. Жодного разу не робив і мене туди не пускав, а тут нате. З чого раптом?
- Не має чим зайнятись на пенсії, — збрехав їй.
Обійняв маму і вийшов. Вона не повинна знати. Не міг я їй сказати правди.
На вулиці було тепло. Сонце гарно світило. Погода мені подобалась. Дощі обіцяли ще не скоро.
Гараж був недалеко від дому. Батько тримав там багато різного мотлоху. Коли я дійшов, він виніс з нього тяжкий ящик. Обережно поставив на землю. Дістав з кишені ключ і відкрив замок.
- Знайшов тут для тебе, — кинув мені бронежилет. — Від кількох ударів точно збереже, головне не зловживай. Одягай під куртку, я не знаю, скільки в ній прокинулось свідомості, тож нехай не бачить. Смола є?
- Нагу вже дістав.
Батько простягнув мені дробовик. Прикладу не було, але розмір буде лише заважати, коли дійде до ближнього бою.
- В книжці радять малий простір, — батько дістав решту екіпіровки і оцінював, як вона на мені сидить, уникаючи дивитись мені в очі. — Я б додав, що на випадок відступу, тобі таки знадобиться великий простір. Взагалі на них полюється в місці сну...
- Не факт, що вона спить в С2. Бо далі пертись я не хочу. Нехай краще прийде туди, де мені буде зручно.
- Розкладний меч. Не забув, як користуватись?
- Не переживай.
Руків'я з гардою сиділо в руці, наче робили під мене. Колись це була зброя #1 для кожного мисливця. На перший погляд це було просто руків'я від меча. Але варто було повернути ручку і маленькі шматочки леза блискавично вилітали одне за одним, роблячи вже грізну холодну зброю.
- Він не тьмяніє і не тупиться з часом. Точний сплав не скажу, проте мене він не підводив жодного разу. Не те, що сучасні підробки.
Я сумнівався, що в епоху вогнепальної зброї, хтось користувався холодною зброєю. Але батьковим інстинктам я довіряв. Треба — значить треба.
- Пам'ятай: сповільнити її...
- Далі кінцівки, потім нирки, потім голова. Тіло спалити, щоб не воскресла випадково.
- Будь обережний в С2...
Я поклав руку йому на плече, щоб заспокоїти.
- Мені не вперше вбивати монстрів. Я колишній кращий студент...
Замість слів батько просто обійняв мене. Всього на кілька секунд, проте він швидко взяв себе в руки. Він став занадто часто кліпати й повернувся до мене спиною, начебто пішовши в гараж.
- Не спізнюся завтра на сніданок.