Цепеш не переставав чухати шию, коли я прийшов до тями. Мене перенесли на ліжко. Кімната була меншою, ніяких саморобних грядок демонію більше не було.

- Ти не жартував про імунітет, мисливцю, — хриплим голосом сказав Влад, як тільки побачив, що я прокинувся. — На моїй пам'яті ніхто не зміг опиратись перетворенню і залишитись при цьому живим. Ну і витримка!

- Про що ти?

- Оресте, тебе хотіли перетворити, а ти не дався. Мало того, ти вижив після такого. Ілай в захваті. Він взяв у тебе аналіз крові.

- А що з тим, хто мене вкусив?

Цепеш презирливо всміхнувся.

- Скажемо так: демоній отримав нову порцію перегною.

Мене замутило. В вухах лунали крики, але я не чув цього голосу раніше. Мерея не брехала: токсин поволі отруював мене. Настільки сильно, що один з вампірів вмер вже остаточно.

Піднятись було найважче. Руки і ноги погано слухались. В голові крутилось. Тіло налилось свинцем. До кінчиків нігтів відчувалась слабість. Буду сподіватись, це через взяту в мене кров, а не через отруту...

- Тоді, в іншій кімнаті... Що сталось між вами з Ілаєм?

- Мисливцю, ти дійсно хочеш це знати?

- Влад, досить інтриг!

- Ну, скажемо так, — Цепеш на мить перестав терти шию. — В нього і голови моєї сім'ї стався конфлікт інтересів. І завершився, м'яко кажучи, не в його користь. А в нас нащадки несуть відповідальність за дії старшого. Ось він і зірвав на мені образу. Хоча я ще легко відбувся...

- Але хіба твоя сім'я схвалить твоє перебування тут?

- Ні, але хто їм розповість? Я відомий блогер на червоній та зеленій зонах. Може на першій сірій. Тут С2, всім класти на тебе. Хіба не прекрасно?

Відповісти я не встиг. Двері в кімнату відчинились і всередину зайшов Ілай. Домашній халат він змінив на лікарський білий.

- Мисливцю, а ти вмієш зацікавлювати. — видав з порогу Ілай.

Він безцеремонно сів біля мене і показав невелику мензурку з світло червоною рідиною.

- Рідкісний токсин насправді. Смертельний для людей і вампірів. Люди помирають довго, вампіри вмить. Де ти це знайшов?

- Саме мене знайшло. Перевертень наніс це на кігті і продірявив мене.

Ілай задумався. Цепеш коротко переповів йому про суд поєдинком. Ілай Третій все більше виглядав похмурим і задуманим.

Варто отруїти цим токсином кількох людей, котрі продають вампірам свою кров і все. Масова смертність серед кровопивць. Ідея сама по собі була б непоганою, якби не факт, що ті розв'яжуть повноцінну війну.

- Твоя кров видозмінена, Оресте. Тіло не готове до неї, тож ти повільно вмираєш. Протиотрути немає, але ти ж не по неї прийшов, правда?

- Мені потрібне повне переливання. На зелену зону мені немає дороги. Раз немає протиотрути, значить кров потрібно замінити. А де ще її шукати, як не...

Я замовкнув, але Ілай договорив за мене.

- Як не у вампірів?

- Це загроза всім сім'ям, — втрутився Влад. — Хтозна, скільки ще може бути отруєно.

- Я пошлю людей перевірити сім'ю того вовкулаки, — похмуро буркнув Ілай. — Хоч ви двоє мали це зробити в першу чергу.

- А як щодо мене? — спитав я.

Цепеш та Ілай переглянулись. Я розумів, що допомагати мені в їхні плани не входило. Ілай один з кращих хіміків та біологів. Для нього я свою роль виконав.

- Я зможу провести операцію з переливання крові, Оресте, — сказав Ілай. — Але кров діставай сам. Мої запаси для моїх людей. Ти будеш здивованим, але люди не стоять в чергах для продажу. А ферма у мене лише з демонію.

- І де по вашому мені її дістати? Націдити зі знайомих? Хто скільки зможе?

- Або пограбувати вампірське сховище.

Я не зрозумів, про що він каже. Яке ще сховище? Може є якесь на червоних зонах, але мені туди не потрапити.

- Ілаю, ви серйозно? — спитав Цепеш. — Це ж означатиме війну!

- Не означатиме, якщо там не буде моїх людей. А там їх не буде!.

Я переводив погляд з одного на іншого, марно намагаючись вловити суть. Тут мені не допоможуть. Від усвідомлення цього в кімнаті потемніло. Ілай помітив це, дістав з кишені шприц, розпакував і з силою загнав тонку голку мені в плече крізь одяг.

Кімната перестала темніти.

- Стримає твої галюцинації на кілька годин.

- Так що саме означатиме війну? — розтер плече.

Ілай глянув на Влада, але той лише розвів руками, мовляв: ну тупий він, що поробиш? Ілай поправив окуляри, глянув на мене, якось навіть ласкаво. Хотів покласти руку мені на плече, але передумав.

- Оресте, на сірій зоні є сховище, оскільки тут мешкають вампіри крім нас. Ферма, котра займається збором та продажем крові. Вони не будуть тебе слухати, і не захочуть допомагати, тож тобі доведеться бути збіса переконливим.

- Все ще не розумію.

- Оресте! — Цепеш втратив терпіння. — Він пропонує нам пограбувати Шабаш.