Україно!
Моя сильна, незламна Країно Протримайся ще трохи в, цьому, пекельнім вогні Дощ змиватиме, твої, непосильнії рани Я віршами, тобі, накладатиму шви. Не втрачай, моя мила, своєї незнаної вроди Не зрізай, своїх  довгих, блискучих косей Наші ластівки вже у дорозі Нам лишилось відкрити дверей. Запустити весну і повірити сонцю Відпустити морози і кривди старих ворогів Розтопити сніги, що кригою стали у серці Повірити долі, хай до миру вона нас веде. Нехай зжаляться Боги і знімуть прокльони Ми кровью землю здобрили на їхню честь Наша правда давалась нестерпним болем Наш відчай, як наступ дурних вістей. Розправ свої крила, моя ти рідна Підніми щодужче гідність свою Твій голос, у спадок лишився народу Твоя воля, навіки лунає в мені. Так багато, чекає любові На землі, що ростила так довго нас З покоління тамуючи спрагу свободи Напувала своїх немовлят. Якщо клятва, чогось, ще варта у світі Присягну на вірність лише тобі Моя мати, моя дужа Країно Протримайся ще трохи в, цьому, пекельнім вогні.
2022-02-18 20:15:45
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Дана Язовських
сподіваюсь, у такий важкий час, складно підібрати влучні слова 💔
Відповісти
2022-02-18 20:20:32
1
просто веселка
Хороший вірш, автору аплодисменти ✨👏✨
Відповісти
2022-02-19 09:34:55
1
Дана Язовських
@просто веселка дякую 💞💞💞
Відповісти
2022-02-19 09:42:52
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4334
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3214