Не пробачу!
Дана Язовських
Я плачу і сльози мої густі, Як кров, що сочиться з рани солдата Я більше ніколи не пробачу війни, Яка завдала нам такої втрати. Вони солоні і швидко біжать Я насилу їх зупиняю Моя віра у правду і дух козаків Це єдине, що ще тримає. Я так прошу, повернись живим Хоробрий і відданий воєн Свята земля у пеклі подій Збережи всіх дітей сьогодні. І кожну наступну весну Дай зустріти у полі з квітками Під небом чистим, серед братів Без наступа підлих ударів. Тут кобзарі складали пісні І я напишу їх багато Тут голос народу лунає в мені Я буду його цитувати.
2022-02-25 17:20:26
5
18
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (18)
Лана Дель Рей
🤧🤧🤧🤧 потрясающе
Відповісти
2022-02-25 19:50:01
1
Лана Дель Рей
Наші захисники повернуться з перемогою
Відповісти
2022-02-25 19:50:36
1
Дана Язовських
@Лана Дель Рей всім серцем вірю!
Відповісти
2022-02-25 19:53:45
Подобається
Інші вірші поета
Україно! Мій янголе Мій дім, моя війна Не птахи
Інші поети
Shirudi NR
@shirudi17
Marta_Zeppelin
@Marta_Zeppelin
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5581
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4620