Я чекаю весну

Дана Язовських

Як так сталось, що море живе Солона вода не застигне Течія хвилині постійно несе І шторм не лишає хвилини. Хвилини на спокій чи може сон Такий необхідний сьогодні Заспівай мені пісню, якщо хочеш сумну Все одно я чекаю відлигу. Я чекаю весну І потоки струмків через гори Коли закінчиться війна і падуть вороги Тоді залишу у спадок надію На велике майбутнє своєї землі. Мені байдуже скільки мине років І як довго кричатимуть люди Поки світанок нарешті прийде І ніч нас назавжди покине. Коли м'ята застелить поля Аби всі ми стали спокійні Щоб нарешті скінчилась зима Прийшов час спуститись святині. І дати нам віру в любов Плодовиті і сильні ідеї Почати писати нові сторінки Наших історій стражденних. Обіцяю, що буде тепло Що світло живе у нас Ми святі і ми натхненні За нами правда, за нас буття.

2022-02-17 19:09:14

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Дана Язовських

Ви зрозуміли його приголомшливо правильно! 😍

Відповісти

2022-02-17 20:15:57

Подобається

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2566

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2501