Я чекаю весну
Як так сталось, що море живе Солона вода не застигне Течія хвилині постійно несе І шторм не лишає хвилини. Хвилини на спокій чи може сон Такий необхідний сьогодні Заспівай мені пісню, якщо хочеш сумну Все одно я чекаю відлигу. Я чекаю весну І потоки струмків через гори Коли закінчиться війна і падуть вороги Тоді залишу у спадок надію На велике майбутнє своєї землі. Мені байдуже скільки мине років І як довго кричатимуть люди Поки світанок нарешті прийде І ніч нас назавжди покине. Коли м'ята застелить поля Аби всі ми стали спокійні Щоб нарешті скінчилась зима Прийшов час спуститись святині. І дати нам віру в любов Плодовиті і сильні ідеї Почати писати нові сторінки Наших історій стражденних. Обіцяю, що буде тепло Що світло живе у нас Ми святі і ми натхненні За нами правда, за нас буття.
2022-02-17 19:09:14
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Дана Язовських
Ви зрозуміли його приголомшливо правильно! 😍
Відповісти
2022-02-17 20:15:57
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1969
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1949