Мій дім, моя війна
В мій дім постукала війна Я не відкрила двері Вона безжалісно зайшла Й взяла у полонені. Мене і весь козачий рід Усіх, за милу душу І сльози, що з очей лились Залишились байдужі. Тоді узяв до рук шаблі Ми кинулись у пекло, Щоб на українській землі Ми панували, як пани. Щоб уродила нам пшениця, Щоб правда голосно луна По всіх степах і полонинах На всі століття і літа. Щоб наші діти розмовляли Не "говорили", не "болтали" І не цурались України Рідної мати і хатини. Щоб наша слава відбивалась І від Карпат і від Дніпра Ми тут господарі, не "братья" Це наша церква, двір і рать. *допоки моє серце б'ється, Україно, я буду з тобою💔
2022-02-27 13:58:12
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Дана Язовських
@Ivan Bondarchuk сподіваюсь 🇺🇦🙏
Відповісти
2022-02-27 16:48:05
1
s_olenkaaa_
Все буде Україна!💙💛
Відповісти
2022-02-27 18:33:19
1
Дана Язовських
@s_olenkaaa_ обов'язково 🇺🇦🙏💞
Відповісти
2022-02-27 20:06:28
Подобається
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
61
4
7831
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3591