Міраж
Субстанція Ночі
У своїх долонях ти весну тримав, Очі темно-карі в душу заглядали . Поглядом холодним зорі малював, На серцях у тих, що тебе кохали. Килим розпростерся між високих трав, І веде стежиною до тебе, Крізь бої численні, тисячі облав, Дає прОсвіт спільне наше небо. Ти почуєш шепіт - так співаю я, Хиляться під музику тополі. Лиш на мить освітить ранкова зоря Образ твій - міраж в пустому полі.
2018-04-04 16:52:03
13
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Субстанція Ночі
@ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ спасибі)
Відповісти
2018-04-04 16:58:13
Подобається
Анонім
Неймовірно❤❤
Відповісти
2018-04-04 17:00:10
1
Субстанція Ночі
@Анонім дякую)
Відповісти
2018-04-04 17:22:43
Подобається
Інші вірші поета
Пряні пахощі білого цвіту Щасливими літати Мотиви снів Сльозами з-під мокрих вій
Інші поети
Lucy
@Lucy_s
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
І сиділи, курили
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.
63
17
4178
Шукати святе в почуттях
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4391