Золота тюрма

Субстанція Ночі

Під склепінням величних хорОм Зачаїлася мрія таємна. Між оздоб і зелених крон Все примарніша і непевна. Все прозоріша й непотрібна, Хоча й варта пишнОти тієї, Хоч за цінністю більше ніж гідна Та дорожча за всі трофеї. Кругом вихор шалений лютує, І вода неймовірно сильна. В самоті Королева панує. Ілюзійно, примарно вільна. Закрутило у вихрі монети, Сріблом зблиснули хвилі сталеві. При дворі не машини - карети, Трон і жезл - під стать королеві. Та не гріє золото душу, Тільки пиха зростає невпинно. Заздрість, злоба, самотності мука- Усе те, що зростать не повинно. Поруч нишком мрія витає, Вже невидима та безлика. Королева самотньо страждає, Та про себе голосить «Велика!» Мрія тихо на вушко шепоче, Мрія тихше, ніж вітер, питає: Чи цього Королева хоче? Чи такого життя бажає? Чи настільки їй необхідне Те багатство, влада і трон? Золоте, позолочене, срібне... ''Паперові'' мільйони корон. Головою хитне Королева, Стисне жезл міцніше в руці. ПозолОтить весь двір і дерева, Потече срібло вздовж по ріці... Серце золотом заливає, Та для чого усе це? Дарма... Надзвичайно міцно тримає У собі Золота Тюрма.

2018-04-28 17:26:46

8

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Мальва Польова

Взагалі, вау 😍

Відповісти

2018-04-28 22:37:10

1

Егор Таранин

Реально круті рими👍👍👍👍 молодець

Відповісти

2018-04-29 08:54:22

Подобається

Субстанція Ночі

@Егор Таранин дякую😊

Відповісти

2018-04-29 08:54:42

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10917

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

37

4

4330