Ми з Кейсом трохи попетляли дворами, поступово забираючи на південь. Переконавшись, що за нами більше ніхто не женеться, спокійно пішли прямо до гільдії. Тепер уже очі мені ніхто не зав'язував. Тільки тоді, серед напівпорожніх районів, я викинув нещасну квіточку, яку весь цей час стискав у руці. А Спритний, так і зовсім притягнув свій трофей до гільдії й урочисто намагався вручити його Голці, за що отримав тією ж квіточкою по голові. Ми якраз стали свідком цієї веселої сцени, коли увійшли з Кейсом у загальний зал.
Очільник крадіїв привернув увагу присутніх і почав урочисту промову:
- З успіхом пройшовши всі випробування, Сарід стає нашим братом!
- Ми раді прийняти тебе в сім'ю! - злагоджено відгукнулися злодії.
Кейс продовжив:
- Відтепер, ми зобов'язуємося допомагати тобі, як і ти нам. Відтепер, ми твоя сім'я. Не забувай про це. - Я кивнув, задоволено посміхаючись. Чоловік продовжив: - Згідно зі сформованою традицією, відтепер ми називатимемо тебе новим ім'ям. Твої батьки нарекли тебе Сарід, але тепер саме ми твоя сім'я, тож маємо право переназвати тебе на свій розсуд. - Глава злодіїв звернувся до своїх людей: - Які будуть пропозиції?
Я усміхнувся. Так ось як воно відбувається, що ж, послухаємо.
- Сміливий! - пискнув Малий.
Кейс незгідно похитав головою, та й інші не підтримали цей вибір. Я був цьому радий, якось вже дуже хвалькувато виходить.
- Швидкий, - запропонував Шишка.
- Ага, ще скажи "Спритний номер два", - усміхнулася Голка.
- Не скажу, - буркнув Шишка. - Ну, запропонуй щось сама, раз така розумна.
- Та без проблем, - дівчина гордо підняла підборіддя і сказала: - Вітер!
- А що, непогано, - прийняв пропозицію Кейс, від чого дівчина загордилася собою ще більше. - Що скажуть інші?
Хлопцям теж сподобалося. Тоді Кейс урочисто нарік мене новим ім'ям і оголосив, щоб готували святкову вечерю. Народ вибухнув радісними криками й привітаннями. Потім усі швиденько взялися до роботи: почали розтягувати стільці та прибирати подушки, звідкись притягли великий стіл, який практично одразу почав заставлятися різною їжею та напоями. Злякавшись, що мене просто затопчуть, я відійшов убік, прилипнувши до стіни. Але довго стояти на самоті мені не дали, до мене підскочив Щуролов і потягнув до столу.
- Чого стоїш як нерідний? Уже майже все готово. Зараз тільки Малий м'ясо принесе з комори та почнемо. Ти пам'ятай, у нас народу багато, стіл накривається швидко і так само швидко все з'їдається.
Я закивав головою, а за мить уже був посаджений на один зі стільців. Малий вбіг у кімнату з оберемком різних ковбас і копченого м'яса. Усе це поклав на стіл і поспішив зайняти місце ліворуч від мене. Поруч із ним присіла його сестра, за нею сів Спритний. Навпроти мене примостився Щуролов, чіпким поглядом оглядаючи стіл і приміряючись, що б схопити першим. Далі зайняли місця всі інші. Кейс сидів на чолі столу.
Одразу почали розливати напої по глиняних, дерев'яних і металевих чарках різної форми. Судячи із запаху, це було вино. Тільки Малого обділили цим міцним напоєм, на що він тут же почав скаржитися.
- Малий ще, таке пити, - осадила його Голка, наливаючи братові компот.
Дивно, а всі інші значить уже досить дорослі? З Кейсом, Каменем і Шишкою то зрозуміло, їм уже за двадцять із невеликим. Звісно, і я вже давно не вважаю себе дитиною, але ось вино питиму вперше. А Кіт, Щуролов, Голка, Горішок, і Спритний мої ровесники, але схоже вони вже досить добре знайомі з цим напоєм. Он Щуролов як істинний аристократ принюхується своїм довгим носом до червоної рідини в чарці, задоволено прицмокує. Що ж, головне не налягати сильно і не впитися.
Кейс перший підняв чарку, закликаючи інших зробити так само. Урочисто виголосив тост:
- За нового брата! - і разом випив майже половину вмісту.
Я зробив кілька обережних ковтків, краєм ока стежачи за тим, щоб моє невміле знайомство з вином ніхто не помітив. На щастя, всі були зайняті своїми чарками й швидким набиванням шлунків. Вино мені сподобалося. Приємний виноградний смак, трохи з кислинкою. Особливо припало до душі м'яке тепло, яке розливалося по горлу і шлунку разом із кожним ковтком, хоча при цьому саме вино було відчутно холодним.
Я відставив чарку і теж взявся за їжу, оскільки стіл буквально порожнів на очах. Безсумнівно, після майже цілого дня біганини по місту, всі були голодні, так само як і я.
Веселощі набирали обертів, вино робило свою справу, розв'язуючи язики та розслабляючи тіло. Навіть мовчазний Горішок розговорився. Я вирішив, що зараз саме час ближче познайомитися зі своїми новими братами й сестрою. Ну і задовольнити власну цікавість щодо їхніх прізвиськ.
- Слухайте, - відкрито звернувся я, - а можна дізнатися, за що вам обрали такі нові імена?
- Можна, - хихикнув Спритний, - майже кожен таке запитує. Ну, моє тобі зрозуміло, через швидкість. Кіт - тому, що він вправний і дуже добре лазить і може видертись куди завгодно. Щуролов - прославився своєю моторністю та вмінням ловити щурів. Малий - через те, що він найменший. Голка - через свою стрункість і колючість характеру. - Спритний підморгнув дівчині, та схвально кивнула. - Камінь - тому, що сильний і з твердим непоступливим характером. Горішок - через те що мовчазний. Його розговорити так само важко, як розкусити горіх. А ще в нього морда кругла, як той самий горіх.
- Зараз у свою морду отримаєш, - пробурчав незадоволений Горішок, погрожуючи кулаком. - І буде в тебе кличка - Млинець!
Присутні захихотіли.
- Та годі тобі, злитися, - відступився Спритний. - Я ж пожартував. Усе, нехай Шишка про себе сам розповідає. - Він демонстративно засунув шматок ковбаси в рот, замовкаючи.
- Добре, - Шишка широко посміхнувся, при цьому ворухнув вухами. Я насилу втримався, щоб не розсміятися. - Шишка я, тому що коли вступив до гільдії, у мене була ручна білка. Рік тому, вона, на жаль, втекла в ліс, - він махнув руками, виказуючи розпач через цю подію. - Так от у мене по кишенях вічно були розтикані шишки для неї. Могли б, звісно, назвати "Білкою", але це якось не по-хлопчачи. Тому обрали Шишку.
Коли хлопець закінчив, усі, хто сидів за столом, вибухнули гучним сміхом, я теж мимоволі посміхався, хоч і не розумів, що саме їх так розсмішило.
- Ой, Шишко, не можу, - сказала Голка, витираючи сльози, що виступили від сміху. - Коли ти вже перестанеш усім травити цю байку?
- Ну а що, цілком правдиво, - усміхнувся капловухий. - Якби ви не іржали вічно, то прокатувало б. Гаразд, гаразд, - Шишка поблажливо посміхнувся мені. - Не було в мене ніякої білки. Насправді коли я бігав зі Спритним наввипередки, то в самому кінці шляху впав. Проїхавшись трохи на пузі, добряче приклався лобом об той самий фонтан із трьома кіньми. Звісно, у мене одразу ж розпухла величезна шишка.
Усі засміялися повторно. Коли веселощі вщухли, глава злодіїв теж вирішив пояснити:
- Ну, а в мене вже немає прізвиська, Кейс це моє справжнє ім'я. Голові гільдії несолідно ходити з вигаданим ім'ям, хоч воно було цілком собі нічого. - Чоловік усміхнувся.
- А яке? - поцікавився я.
- Шрам, - Кейс погладив найдовший слід від рани на своїй щоці.
Веселий вечір тривав повним ходом. Не маючи досвіду, я все ж примудрився трохи перебрати. Або ж просто ситна їжа і втома робили свою справу і я почав потихеньку засинати просто за столом. Кейс перший помітив мій стан, кивнув Каменю, і вони разом відвели мене в якусь кімнату і поклали в ліжко.