...
Вікторія
Ти полюбив мої долоні, Ти раз у раз їх цілував, Ти ними зранку милувався, На них ти сльози проливав. Ти на порізах моїх давніх, Чудесні зорі малював… Тепер уже усім плювати, Чи зорі були чи любов Я буду ж знов тебе чекати I берегти твою любов.
2022-11-15 22:16:57
7
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Вікторія
@Антон Шаталов я дуже рада що дала змогу насолодитися моєю творчість😁😊❤️
Відповісти
2022-11-16 13:05:20
1
просто веселка
Такий теплий віршик, автор молодець 👏🥺
Відповісти
2022-11-16 20:43:29
1
Вікторія
@просто веселка а ще приємніше чути коментарі від таких прекрасних людей😊💞
Відповісти
2022-11-16 20:49:28
1
Інші вірші поета
... ... Ти ...
Інші поети
Aila
@aila4u
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11395
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3756