Тоді Ліліан побачила, як її колишній наречений і Патрісія обнімаються, всередині неї щось зламалось, і її охватило відчуття гніву і ненависті. Вона зрозуміла, що стримувала своє дихання до тих пір, доки вони не пішли. Софі яка йшла додому побачила Ліліан і підійшла до неї.

- Ліліан? Що ти робиш?

- Софі, вони були тут!

- Хто?

- Патрісія... Вона приїхала сюди з моїм колишнім нареченим. Вони розпитували про мене.

- Це було тільки питанням часу, коли вони приїдуть сюди. Давай, ми підемо за ними!

- Ні, Софі! Я ні за, що не буду цього робити!

- Ні, ти будеш! І я тобі допоможу!

- Я просто хочу, щоб вони поїхали і залишили мене в спокої!

- Вони ніколи не залишать тебе в спокої, Ліліан! Візьми своє життя у свої руки і доведи їм, що вони більше не зможуть тебе залякувати!

- Ти цілком права, Софі! Вона насолоджувалась цією розкішшю досить довго. Без контролю над компанією мого батька і мене, Патрісія може продати її і залишити нас ні з чим.

- Це ще одна причина показати їй, що ти не відступиш. А, що щодо твого колишнього нареченого...

- Він мене не заслуговує!

- Гаразд, ми зберемо речі і поїдемо завтра. Нам не можна втрачати час.

- Ми повинні пояснити Заку і Джонсону, що відбулось. Я впевнена, що вони захочуть поїхати з нами.

- Дай, це мені... Я думаю, що буде краще, якщо ти зустрінешся з Патрісією без чоловіків.

- Подивимось, чи вийде у мене, або ні...

   Софі мала рацію... Це була битва Ліліан, і вона була повна рішучості не стати переможеною, по крайній мірі не так легко.

                                     ∆.  ∆.  ∆.

   Наступного дня... Ліліан та Софі стояли перед компанією її батька, намагаючись набратися сміливості щоб увійти. І вона це зробила - вона увійшла... Софі вирішила почекати її на вулиці. Коли Ліліан увійшла, вона побачила Патрісію, яка заходила у ліфт. Вона хотіла піти за нею, але дорогу їй перегородив якийсь чоловік...

- Все в порядку? - Ліліан подивилася на нього і відразу впізнала.

- Скот! - вона стояла перед своїм колишнім нареченим.

- Привіт, Ліліан.

- Привіт.

- Я не можу повірити, що це і правда ти?!

- Чому ти не можеш повірити? Ви розраховували на те, що Патрісія назавжди позбулася від мене?

- Ліліан, я тебе не розумію... Це ти покинула мене!

- Ми доберемось до суті! Де Патрісія? Я думаю, що вона в офісі мого батька, дякуючи тобі?!

- Йдемо зі мною... Поговоримо у моєму офісі. Продовжимо цю розмову наодинці...

                                     ∆.   ∆.  ∆. 

- Ліліан, сідай... Давай серйозно поговоримо.

- Вже давно пора...

- Я дуже по тобі сумував...

- Мені все одно. Я прийшла сюди не для того, щоб тебе побачити.

- Ще не пізно все змінити, Ліліан!

- Тому я тут! Я прийшла по відповіді!

- Відповіді?! Ти покинула мене! Ти залишила роботу в компанії, яку не виконувала добре! Зараз ми всі могли би бути за гратами!

- Ти так помиляєшся, Скоте! Ти сліпий, якщо не бачиш, що спиш з дияволом!

- Що ти маєш на увазі?

- Патрісія знала, де я була весь цей час і вона зробила все можливе, щоб затримати мене там. Вона хотіла позбутись від мене. Я могла би бути вже мертвою, а ви б навіть не знали про це. Допоможи мені зрозуміти, як я умудрилась зробити боляче всім, кого я любила.

- Я розкажу тобі все, що ти не пам'ятаєш - з того моменту, коли ми бачились у останній раз.

                                    ∆.  ∆.  ∆.

   Скот сів навпроти Ліліан. І тоді він почав розказувати про вечерю, на якій були всі: її батько, Патрісія, Скот і вона. Батько сварив Ліліан за те, що витрачає занадто багато грошей, а вона рясно себе захищала, кажучи йому, що їх компанія заробляє достатньо грошей. Патрісія підливала масла в вогонь кажучи, що вона відповідає за фінанси і вона повинна звернути увагу на свою роботу. Після цієї сварки Ліліан встала і пішла. Наступного дня Скот побачив її лист. У ньому було записано, що вона йде від нього, і починає нове життя далеко від всіх них.

- Яким чином мій батько опинився у в'язниці і чому я - головна причина цього всього?

- Через тебе, Ліліан. Це твоя провина, але твій батько не міг дозволити тобі получити судимість. Він сказав, що документи на яких був твій підпис, заставив він тебе підписати.

- Ти говориш про податкові декларації? Але з ними було все в порядку!

- Податкова довела інше. Я думаю, що ти використовувала ці рахунки, щоб зменшити дохід компанії і зменшити податки.

- Це точно не я. Я пам'ятаю, що любила ходити по магазинам, але всі рахунки я віддавала Патрісії. Вона була тою, яка підтверджувала оплату...

- На деклараціях стоїть твоя підпис, а не Патрісії.

- Можу я побачити деякі із них?

- Хвилинку... - він відкрив декілька папок, щоб дістати папір, який вона хотіла побачити. Підпис був її, по крайній мірі, так здавалось на перший погляд. Але, Ліліан помітила одну конкретну деталь, яку вона також бачила у погрожуючій записці від Патрісії.

- Скот, це просто добра підробка мого підпису.

- Ти впевнена в цьому?

- Тепер я впевнена більше, ніж колись, що моя сестра повільно, но вірно працювала проти мене і нашого батька.

- Повертайся назад, якщо ти маєш рацію. Я пошукаю документи які будуть грати проти Патрісії.

- Гаразд... - Скот запропонував потиснути руки як знак їхнього договору, і Ліліан прийняла рукостискання. Вони попрощались і пообіцяли один одному, що залишаться на зв'язку. Ліліан швидко вийшла із компанії. Софі одразу підбігла до неї.

- Ну? Ти її бачила?

- Ні.

- А з ким ти так довго говорила?

- Зі Скотом.

- Хто віт такий?

- Скот - мій колишній наречений і він допоможе відправити Патрісію за грати.

   Раптом навколо Софі і Ліліан стало тісно. Хтось бігав скрізь натовп... Потім вони почули вистріл... Останнє, що вони почули була швидка допомога...

                                        ∆.  ∆.  ∆. 

   Ліліан важко відкрила очі, як ніби прокинулася від глибокого сну. Вона лежала на лікарняному ліжку.

- Ліліан! Ти ти прокинулася!

- Скот? Що ти тут робиш?

- Люба... Ти прокинулася! Медсестра! Вона прокинулася!

- Заспокойся, Скоте! Я ж тільки, що бачилася із тобою!

- Ліліан, ти тільки, що вийшла з коми!

- Що?! Що трапилось?

- Ми разом поїхали у зимову відпустку. Катаючись на лижах ти впала і поранила голову.

- Ні ні ні... - в цей момент в кімнату зайшла Софі.

- Як справи у моєї любимої пацієнтки?

- Пацієнтки?

- Так. Як бачиш я - медсестра. Я доглядала за тобою останні декілька місяці.

- НЕ МОЖЕ БУТИ.

- Я залишу вас удвох. Я повернусь із лікарем Джонсоном.

   Ліліан почала згадувати: Вони разом зі Скотом були у зимовій відпустці, в містечку, де вона думала, що прокинулася. Вони зупинилися у котеджі Софі де завжди пахло свіжоспеченим печивом. Після того як Ліліан впала з лиж, Софі відвезла її у лікарню де працювала. І дівчина впала у кому, де жила в іншій реальності.


   Її життя було схоже, на головоломку, яка впала на підлогу в той самий момент, коли вона вже збиралася поставити потрібну деталь у потрібне місце...



                                                       Далі Буде...