Без пробачень

Василь Баша

Три покоління катів родить одна країна. Величчю називає свій надоб'ємний зад. Знову пропила "мать" рідного свого сина. Аби проходив знов трупів "сваіх" парад. Найголовніше те, щоб не сконав той звісно, Прищ на язиці - література вбивць, Розум у горі той, що виповз п'яний з лісу, Той самий ідіот, з тої палати шість. Аби собі й надалі множить оту заразу, Посеред мирних міст Переяславських рад. Держачи три струни, піддаючись екстазу. Ставлять на трон "язик". Розуму хтоб їм дав.

2022-09-28 07:06:49

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Просто бомбезний вірш! 👍👏👏👏

Відповісти

2022-11-01 18:35:19

1

Василь Баша

@Лео Лея дякую за відгук))

Відповісти

2022-11-01 19:28:38

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5571

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4692