Ти знаєш, що я любила...

Ти знаєш, що я людина? Ти знаєш про це ,чи ні Ти знаєш, що я любила Почуваючись на самому дні Кожний раз я просто чекала Твоїх коротких дзвінків , Бо сильно тебе кохала До перших твоїх млявих листів, І була постійно щаслива Від часу, того ,що більше нема Мені ж так мало для себе потрібно Хоча б на прощання останні слова Про те, що більше немає Ні теплих моментів ,ні слів ,ні обійм І як опинилось, в житті так буває , Що хтось один любить А інший залежить від часточки втіх. P.s : "Посвящається одній моїй близькій людині ".

2023-11-14 00:14:48

13

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Морок Неферат

@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) ВЗАЇМНА ПІДПИСКА

Відповісти

2024-08-31 19:41:08

2

Морок Неферат

@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) Взаїмна підписка!

Відповісти

2024-09-03 18:17:51

2

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

@Морок Неферат ;)

Відповісти

2024-09-10 22:54:24

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13193

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2895