Повість

Багато хочеться сказати та не найдеться слів писати Ти думаєш, що знаєш це життя власноруч Але як в книжці розумієш , що сюжет не поруч Подовження триває вічність, А ти як той читач чекаєш з нетерпінням дійсність Аналізуєш , все часами думаєш про стислість Придумаєш ,що може далі статись Буває все немає сенсу , але уява робить певність ... Герої теж приходять так й уходять Хтось більше нам подобається , А хтось нам просто не підходить Зігравши свою роль з них кожний залишає досвід . Єдиний автор може нам розповідати повість Про всі моральні цінності та ідеали, норми, Які ми так шукаємо наразі в собі В суспільстві де стандарти стали Буденністю без проявів емоцій .

2025-03-08 15:18:56

Інші вірші поета

З тобою ... Просто полюбить себе Дощ змиє Подарок судьбы ранее

Інші поети

Sarang Luxeu

@sarang_luxeu

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Максим Малий

@Malyi

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1184

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1869