Повість

Багато хочеться сказати та не найдеться слів писати Ти думаєш, що знаєш це життя власноруч Але як в книжці розумієш , що сюжет не поруч Продовження триває вічність, А ти як той читач чекаєш з нетерпінням дійсність Аналізуєш , все часом думаєш про стислість Придумаєш ,що може далі статись Буває все немає сенсу , але уява робить певність ... Герої теж приходять так й уходять Хтось більше нам подобається , А хтось нам просто не підходить Зігравши свою роль з них кожний залишає досвід . Єдиний автор може нам розповідати повість Про всі моральні цінності та ідеали, норми, Які ми так шукаємо наразі в собі В суспільстві де стандарти стали Буденністю без проявів емоцій .

2025-03-08 15:18:56

Інші вірші поета

Сподівання затиші Малий ведмедик Маєм мрію " Сладкий сон "

Інші поети

Lanna Kamerone

@lannakamerone

Владислав Анубисов

@artem_tyurin

Gray_Raven

@Gray_Raven

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

3313

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12213