Свет постепенно теряем...

Мне было грустно ,когда солнце ушло Мир укрылся темнотой красных тучек, Почему я спросила ему так легко Уходить словно последний дней лучик Уносить свет робко с собой Из рассветом снова на землю Разве можно забирать без следов Большинства мира надежду Чудесами покроется тьма , Что с заходом все окунула Не оставив нечего прежде так, Как было с ушедшего утра. Час летит словно скорости миг Хоть мы этого совсем не замечаем Даём просто ему мчатся в рысь Наблюдая, как свет постепенно теряем ...

2020-06-26 08:42:12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (9)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

спасибі :)

Відповісти

2020-06-26 09:09:04

Подобається

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

ой да як є )🙈

Відповісти

2020-06-26 09:10:49

Подобається

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

ахах еволюція знаєш це страшна сила )🤭

Відповісти

2020-06-26 09:11:55

Подобається

Інші вірші поета

Пора нахлынувших надежд На згадку Не сумуй Подарок судьбы ранее

Інші поети

Marta_Zeppelin

@Marta_Zeppelin

montelude

@montelude

Mateo Torres

@mateo_adrian

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

3407

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

4544