Свет постепенно теряем...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Мне было грустно ,когда солнце ушло Мир укрылся темнотой красных тучек, Почему я спросила ему так легко Уходить словно последний дней лучик Уносить свет робко с собой Из рассветом снова на землю Разве можно забирать без следов Большинства мира надежду Чудесами покроется тьма , Что с заходом все окунула Не оставив нечего прежде так, Как было с ушедшего утра. Час летит словно скорости миг Хоть мы этого совсем не замечаем Даём просто ему мчатся в рысь Наблюдая, как свет постепенно теряем ...
2020-06-26 08:42:12
48
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
спасибі :)
Відповісти
2020-06-26 09:09:04
Подобається
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
ой да як є )🙈
Відповісти
2020-06-26 09:10:49
Подобається
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
ахах еволюція знаєш це страшна сила )🤭
Відповісти
2020-06-26 09:11:55
Подобається
Інші вірші поета
Десь можливо ти і є Маска байдужості Печаль прячется в словах "Ты заслуживаешь лучше "
Інші поети
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2013
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2319