Мертва зірка
Віск стікав по заплаканім обличчі.
Вона не знала, що хоче
І що її кличе.
Руки палають.
Думки пепеляться.
Вона ладна піти,
Але ніде податься.
Вона не знала, що зорі
Крізь віки глухі стали,
Не чули тих мрій,
Що мільйони бажали.
А віск все стікав
По бороді та по шиї.
Її поему життя
Викинули на помиї.
І на що вона здатна?
Що вдіє?
Кому шепотітиме про біль свій,
Коли серце мліє?
Вона б радо оглухла
Чи втратила зір,
Зів'яла б там, де небо
Торкається гір.
Стала б потворно прекрасним
Попелом ночі.
Стала б мертвою зіркою,
Що п'є сльози жіночі.
Та на що вона здатна?
Мовчати? Терпіти?
Лиш просить та плаче.
По житті мерзне замість горіти.
2021-09-01 01:29:04
10
2