Танець грози
Семіраміс
Вабить і притягує Мелодія душі, Що дощем рясним виспівує І грає громові баси, Плаче перлове небо, Хапа крилом лебединим Мелодію танго Ритмом хвиль єдиним, І не знайде спокою Гроза в воді глибокій, І хвиля з лебідкою Станцюють танго в повінь, Грайливо пестить пір'ячко Піна з блискавки світлом, Забувається лебідонька Танцюючи із вітром Співаючи з душею Та й хлюпоче білим снігом Над бурливой синявею, Над грішним порожнім світом, Не врятують пташиноньку Ніжні неба сльози, Меч грози у серці Стріне її на порозі. Хмари грізні розступились, Глядить лебідка, зорі, Що постидно причаїлись Кинувши напризволяще в морі Танцювать крижане танго З грозою сам на сам о такій порі. Майне крило лебедине Поміж смутні ноти Писані хвилями Осяяні зорями. ©Соломія Стець
2020-06-08 20:49:04
23
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олександр Гусейнов
Гарний вірш👏
Відповісти
2020-06-08 21:24:04
Подобається
Семіраміс
@Олександр Гусейнов Дякую🥰
Відповісти
2020-06-09 04:17:09
1
Інші вірші поета
останній постріл Я складаю зброю 40 Крізь кофту, під шкіру
Інші поети
Vikky Smile
@vikky_smile
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
72
13
4992
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1349