Блідий спогад
Семіраміс
Підійди. Прислухайся ближче, Піймай мелодію морського бризу, Що наспівує вільна душа Летючи на крилах ввись. Тільки спробуй, доторкнись. Торкнися інію так ніжно, щоб не танув боячись. Відчуй атласові стрічки, Перев'язані вітри. Стій. Замри й момент лови, Коли у грудях плачуть скрипки І дим свічечки погаслої Нашіптує ванільні сни. Зроби крок та відступись. Любуйся, доки ще зима Й тепла нема, І не обпікає юний віск сльоза. А потім обернись і йди Лишивши блідий спогад останнього акорду забутої п'єси душі. ©Соломія Стець
2020-09-25 14:30:01
8
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Семіраміс
@Олександр Гусейнов це вільний вірш без правил, просто емоції))
Відповісти
2020-09-25 14:47:27
1
Олександр Гусейнов
@Семіраміс Правильно. До дупи всі правила!😎✌
Відповісти
2020-09-25 14:48:16
Подобається
Семіраміс
@Олександр Гусейнов 21 століття все таки😂
Відповісти
2020-09-25 14:49:56
1
Інші вірші поета
Танець грози Я складаю зброю останній постріл Крізь кофту, під шкіру
Інші поети
Юля Штука
@JuliShty4ka
Didiblove 1489
@thinn_wati
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3057
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1979