Я – крадійка миттєвостей щастя...
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
Я – крадійка миттєвостей щастя... Мені б мить, нерозгадану мить, Щоби погляд твій в світу украсти, В тій миттєвості сум розчинить... Я – крадійка миттєвостей щастя... Мені б мить, заборонену мить, Щоб без остраху в очі упасти, В тій безодні себе загубить... Я – крадійка миттєвостей щастя... Ти пробач мені мрій цих жагу, Може, зрештою серцю все ж вдасться Приховати кохання вагу? Я – крадійка миттєвостей щастя. Ні, не зможу я все ж приховать, Хоч би й прагнула того з завзяттям, Що не можу тебе не кохать...
2024-08-10 14:09:37
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Микола Мотрюк
Гарно...)
Відповісти
2024-08-27 11:05:34
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Микола Мотрюк щиро Вам дякую 🙏
Відповісти
2024-08-27 11:14:00
1
Микола Мотрюк
@Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна) )
Відповісти
2024-08-27 11:16:55
1
Інші вірші поета
--- Моя любов Згубне кохання Мов шаль, лягає ніч мені на плечі
Інші поети
Jasmin Robledo
@jasmerrrn
Merees Nero
@Merees_Nero
Юрий Voituk
@yura2016_voituk
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5504
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3840