Ти наче сонце, що осяяло мій день...
Сандрін Iрріель
Ти наче сонце, що осяяло мій день, Хоч лиш на мить промінням доторкнулось... Й душі так світло і так тепло від натхнень, Твоєю посмішкою місто усміхнулось. Всьому радію, поки вулицею йду... Нехай дивуються навколо люди! Для них я – дивна, бо усміхнена іду... Для них ця радість загадкою буде... У неї ж корені до подиву прості – Зустрілася з тобою я сьогодні. Мабуть, це ти весну прикликав, саме ти! Тому й весна в душі така природня. 01.03.2024
2024-03-03 10:40:54
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Надзвичайно романтично☺️
Відповісти
2024-03-06 05:15:59
1
Сандрін Iрріель
@Н Ф дякую❤️ Дуже приємно!
Відповісти
2024-03-07 05:17:32
1
Інші вірші поета
Ми навіть і не розмовляли... Зіграй мені мелодію любові... В нерівному двобої серце й доля... Не замовкай,ще трошки поспівай!
Інші поети
Ali Gurbanov
@Aliscorp
Adara Halley
@adarahalley
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1071
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11835