Та, що співає у терені
Сандрін Iрріель
Говорять, в кельтів давня є легенда... Про пташку, що співає тільки раз. Найпершу пісню і останню водночас... Одного дня вона з гнізда злітає, І вирушає у політ посеред пущ Шукати терену колючий кущ... Вона завчасно долю свою знає... І серед терену гілок колючих Вона знайде найдовшу, найгострішу, І заспіває пісню голосную, яку ще не співав ніхто раніше! І в мить грудьми на терен неминуче... І спів її пронизливо лунає... Мить слуха ліс єдину незрівнянну, (Позаздрили б їй навіть солов'ї!) Ту пісню, що і перша і остання... І гине пташка, коли пісню ту співає.
2023-04-17 00:31:10
17
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Сандрін Iрріель
@Сандра Мей дякую 🥰🥰🥰
Відповісти
2023-07-23 16:32:12
1
Н Ф
Неперевершено 💝
Відповісти
2023-08-03 07:04:43
1
Сандрін Iрріель
@Н Ф щиро дякую! ♥️♥️♥️
Відповісти
2023-08-03 07:05:24
Подобається
Інші вірші поета
... Згубне кохання У темряві сумної душі Квітне сад за дверцятами серця...
Інші поети
L.r.c
@lonely_rose_club
Anasteicha Rein
@Anasteicha_Rein
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8044
Кохаю
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7506