Та, що співає у терені
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
Говорять, в кельтів давня є легенда... Про пташку, що співає тільки раз. Найпершу пісню і останню водночас... Одного дня вона з гнізда злітає, І вирушає у політ посеред пущ Шукати терену колючий кущ... Вона завчасно долю свою знає... І серед терену гілок колючих Вона знайде найдовшу, найгострішу, І заспіває пісню голосную, яку ще не співав ніхто раніше! І в мить грудьми на терен неминуче... І спів її пронизливо лунає... Мить слуха ліс єдину незрівнянну, (Позаздрили б їй навіть солов'ї!) Ту пісню, що і перша і остання... І гине пташка, коли пісню ту співає.
2023-04-17 00:31:10
16
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Сандра Мей дякую 🥰🥰🥰
Відповісти
2023-07-23 16:32:12
1
Н Ф
Неперевершено 💝
Відповісти
2023-08-03 07:04:43
1
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Н Ф щиро дякую! ♥️♥️♥️
Відповісти
2023-08-03 07:05:24
Подобається
Інші вірші поета
... Жіноче серце Я відпускати не навчилась зовсім... Квітне сад за дверцятами серця...
Інші поети
Vikto
@_vikto
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1727
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1969