Я ніколи не зраджу...
Nadine Tikhonovitch
Я ніколи не зраджу слово, Бо це моя сила і зброя! Я ніколи не зраджу мову, З якою споріднені кров'ю! Я не можу зрадити батька: Він і матір - святиня моя! Бог не дав мені брата, В серці - молодша сестра! Я ніколи не зраджу книги, Де безліч літер - зірки! Я не зраджу вірші з криги, Де розчинялись думки! Я ніколи не зраджу серце Та вірні свої почуття - Людину, що дзвінко сміється!.. Я ніколи не зраджу життя! Я не зраджу ніщо і нікого! І марно інші регочуть! Я ненавиджу бути слабкою, А сильні зрадить не можуть!
2020-12-06 23:25:19
30
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
•Merili•
Дуже гарний вірш! Я читала з подругою і нам дуже сподобався. У тебе талант.
Відповісти
2020-12-08 12:01:39
1
Nadine Tikhonovitch
@•Merili• дякую)
Відповісти
2020-12-08 12:14:40
Подобається
Оксана
Вірш дійсно сильної людини!
Відповісти
2022-10-08 12:22:16
Подобається
Інші вірші поета
Надто потрібна Повернутись туди Що ти зробив для Землі? А я не знала...
Інші поети
Les mots vivent
@le_temps_dun_mot
Romkolana
@nastyuxa_xa
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12173
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5564